"По дорозі туди, коли нас везли з України, один з охоронців сказав так, знаєте, чванливо. Ми його запитали: "Куди нас везуть, куди скажіть нам?" Він сказав: "В тюрму нас везуть. А тюрем в Росії много", - з таким от, знаєте, з гордістю. А стосовно “Добро пожаловать в Бухенвальд”, так, це було. І це було десь навесні 22-го року, десь у квітні приблизно, в травні. Ми йшли зігнуті навпіл, по-іншому ми там не ходили до, здається, на прогулянку так звану. І один з охоронців, так званий вертухай, він підійшов до мене так поплескав по плечу і сказав: "Добро пожаловать в Бухенвальд". І через декілька тижнів він знову ту саму фразу повторив. І так, вони хваляться тим, принаймні ті, хто там працюють, ті, хто мають відношення до охорони українських полонених, українських заручників. Вони тішаться з того, що от вони тримають українців у концтаборах", - розповів він. 

Також Дмитро Хилюк зауважив, що росіян, які їх охороняли, страшенно лютили не тільки українські слова і українська мова, а й навіть перекручені слова російсько-українські, суржикові. 

"За рідким виключенням були там декілька таких людей, які, ну, скажімо так, цікавились: "О, а как будєт по-українськи то, а как будєт по-українськи такоє-то слово". Решта так, решта, що в першій турмі в Новозибкові, що другій в Пакіно, це Володимирська область. Їх страшенно лютували не тільки українські слова і українська мова, але навіть і коли люди вживали якісь перекручені слова російсько-українські, тому що багато слів хто з молоді, вони не розмовляють російською, тобто вони її розуміють, можуть читати, але не розмовляють. І от вони в цьому стресові ситуації намагалися говорити російською, якщо якесь це було слово російсько-українське, суржикове, то їх навіть це дратувало. Тобто українська мова для них реально як червона шмата", - сказав він.

Журналіст вважає, що ті “вертухії” і члени їхніх родин вважають українців людьми другого сорту. 

"Звісно, я вдома в них не був, у тих вертухаїв і в їхніх керівників, тобто як вони спілкуються зі своїми дружинами, зі своїми батьками, я не знаю. Але мені здається, вони нас вважають і в тому числі члени їхніх родин, людьми другого сорту. Такими, які варті того, щоб їх били, які варті того, щоб їх принижували, щоб їх калічили. І я маю один непрямий доказ, от один з людей, який повернувся з полону, мені розповідав, що він чув таку розмову від адвоката, який намагався витягнути його з полону, цю людину. Коли адвокат звернувся до керівництва колонії, йому сказали, що там немає українців, а коли неформально він спілкувався з охоронцями, які там працюють, ці охоронці йому сказали: "Там людєй нєт, там одні хохли". От так от", - додав Дмитро Хилюк.

Підготувала: Ніна Петрович