Український режисер Олег Сенцов розповів про враження від "оскароносного" фільму "1917".

Колишній в'язень Кремля відзначив, що навіть "Оскар" не змусив би його додати, без сумніву, класно зроблену попсову драму до спискц улюблених військових фільмів.

"На "1917" я йшов якщо не в передчутті, то принаймні в надії на щось значуще. Мені подобається творчість Сема Мендеса (перша її половина) і відгуки на його останній фільм були дуже хвалебні. Так, робота художнього й операторських департаментів на найвищому рівні. Все зроблено так якісно та реалістично, що краще й уявити складно. Грають всі також цілком добре, ніхто не вивалюється", - розповів Сенцов.

Сенцов - поціновувач військової історії та кіно, фільми про війну — одні з найбільш значущих для нього, однак цей кіношедевр виявився для нього таким, у якому форма переважає над змістом.

"На догоду красивості або збереженню стилю жертвують фактами і логікою. На жаль, "1917" не уникнув цієї долі. Недоліки і нестиковки накопичувалися за наростанням: відгодована дитина у фронтовій зоні терпляче чекала на молоко головного героя, буруни і водоспад у цій не гористій місцевості передчували його стрибок, а темношкірий боєць із Девоншира демонстрував всьому світу політкоректність авторів. Для когось це все дрібниці, але мені вони заважали до кінця включитися в те, що відбувається, і переживати до кінця. У фіналі, коли після обстрілу, який різко припинився (німці, мабуть, припинили вогонь, відчувши, що їхній підступний план розкрито), капрал Скофілд, вийшовши з траншеї, повної солдатів, які сховалися, потрапляє у польовий госпіталь, розгорнутий тут же — у відкритому полі, впритул до цього окопу. У поранених снаряди вже не поцілять чи вони в "будиночку"? Це дитячий садок якийсь", - поділився враженнями режисер.