Український АБ «Укргазбанк» протягом кількох років намагався добитися повернення понад 1,2 мільярдів гривень заборгованості за кредитом, наданим ТОВ «Євроенерготрейд» – компанії українського бізнесмена Юрія Дубинського, широко відомого сумнівними політичними зв'язками та шахрайськими бізнес-схемами. І банку майже пощастило, на початку травня 2026 року гроші повернулися банку, але не від Дубинського. І історія зараз не виглядає перемогою Укргазбанку, а навпаки.  

Як державний банк потрапив у пастку нечистого на руку підприємця, і ніяк не може з неї вибратися, а також чи є шанс добитися справедливості, розбираємося в матеріалі.

Юрій Дубинський і його сумнівні друзі

Важливо зрозуміти, хто він взагалі такий та з ким він водиться. Це ім'я не настільки медійне (або громадськість вже просто забула про нього на тлі буремних подій останніх років), а, тим не менше, його біографія і оточення багато чого пояснюють.

Дубинський Юрій Львович, 1969 року народження, протягом тривалого часу працює на енергетичному ринку України, і доволі часто ця діяльність має сумнівні нюанси. У різний час його пов'язували зі скандальними народними депутатами-регіоналами та Олександром Онищенком – у змові з ними він роками наживався на нелегальних оборудках під час торгівлі природним газом.

І це не голослівні заяви – у 2017 році Дубинський був одним з фігурантів так званої "газової справи Онищенка". За даними слідства, сам екс-нардеп був організатором та кінцевим бенефіціаром у шахрайській схемі з продажу за заниженими цінами цінного енергоресурсу, видобутого в межах спільної діяльності підконтрольних йому компаній з державним ПАТ «Укргазвидобування», тоді як Дубинський виконував "брудну роботу". Згідно з вироком Печерського райсуду Києва, бізнесмен придбав низку фіктивних компаній, які надалі використовувалися для відмивання грошей, отриманих від проданого таким чином "блакитного палива". Державі це нанесло близько 740 мільйонів гривень збитків. 

Через два роки Дубинський домовився зі слідством, визнавши себе винним лише у фіктивному підприємництві та зобов'язавшись частково покрити нанесені державі збитки (втім, цього не було зроблено в повній мірі). Водночас йому вдалося уникнути відповідальності за звинуваченнями у створенні злочинної організації, відмиванні грошей і присвоєнні майна – він заявляв, що нібито не знав про плани Онищенка заволодіти коштами «Укргазвидобування». 

Крім того, Дубинський був замішаний і в ще одному скандалі з «Укргазвидобуванням» – також його ім'я фігурувало у численних розслідуваннях шахрайських схем, пов'язаних з постачанням газу на підприємства бізнесмена-втікача Дмитра Фірташа.

На початку повномасштабної війни Росії в Україні Дубинський втік за кордон і доєднався до лав сумнозвісного "батальйону Монако". Вже влітку 2022 року розслідувачі «Української правди» відшукали його на французькому Лазурному узбережжі по сусідству з нардепами-регіоналами. Там Дубинський веде розкішний спосіб життя та роз'їжджає на елітних авто. Будує середземноморську резиденцію. 

Як Дубинський через «Євроенерготрейд» намагається кинути АБ «Укргазбанк» 

Історія має декілька частин: частина перша

В першу чергу діяльність Юрія Дубинського пов'язують з ТОВ «Євроенерготрейд», яке станом на 2020 рік вважалося найбільшим імпортером природного газу в Україну. І хоча офіційно власниками заснованої в 2015 році компанії вказуються три особи – Георгій Сахаров, Руслан Шерстюк і Леонід Андрущук, ні для кого не секрет, що саме Дубинський є його фактичним керівником. 

До 2020 року ТОВ «Євроенерготрейд» брало активну участь у шахрайських схемах Онищенка та де-яких депутатів ОПЗЖ. Коли ж вони були викриті та піддані кримінальному переслідуванню, Дубинський вигадав новий спосіб наживатися на купівлі-продажу "блакитного палива".

Восени 2020 року компанія Дубинського звернулася по кредит до державного «Укргазбанку». Тоді на перший погляд все виглядало надійно та легально – велика стабільна компанія, що працює на перспективному енергетичному ринку. В якості гарантії ТОВ «Євроенерготрейд» надало права вимоги за договором купівлі-продажу природного газу ТОВ "ХІМ-ТРЕЙД", що насправді відносилося до групи Фірташа. І зараз (травень 2026 року) саме права вимоги до цієї компанії й стали головним фігурантом подій. Дуже важлива деталь, яка потребує розкриття: роль Фірташа в цій справі, про нього йшлося вище в матеріалі. Насправді, ще з 2020 року Юрій Дубинський укладав контракти на постачання газу з Фірташем особисто, вони співпрацювали і в той час, коли Фірташ вже знаходився у санкційному списку.  

Під кінець 2023 року ТОВ «Євроенерготрейд» припинило виконувати зобов'язання перед держбанком і оголосило про початок процедури дефолту. Після цього «Укргазбанк» звернувся до Господарського суду Києва з позовом про стягнення простроченої заборгованості на загальну суму близько 1,35 мільярди гривень. Після року перемовин, протягом якого жодні платежі банку не здійснювались, в грудні 2024 року сторони уклали мирову угоду, відповідно до якої боржник зобов'язався погасити заборгованість перед держбанком.

Втім, з самого початку стало зрозуміло, що Дубинський навіть не планував виконувати рішення суду, адже вже за два місяці компанія ТОВ «Євроенерготрейд» почала порушувати графіки виплат боргу, а влітку 2025 року взагалі припинила платежі.

Ключовим моментом тут стало те, що насправді ТОВ «Євроенерготрейд» не лише не припиняло свою господарську діяльність, а й продовжувало здійснювати розрахунки з іншими кредиторами. Більш того, компанія Дубинського неодноразово переводила частину своїх активів та передавала права вимоги на інші юридичні особи, тоді як ці дії не мали для неї жодної обґрунтованої економічної вигоди, окрім того, що вони унеможливлювали спрямування цих ресурсів на погашення заборгованості перед «Укргазбанком». 

Більш того, у грудні 2025 року Дубинський переніс реєстрацію ТОВ «Євроенерготрейд» з Київської області до прифронтового Слов'янська у Донецькій області. Такий крок може свідчити про спробу здійснити так званий «банкрутний туризм» — зміну юрисдикції підприємства для подальшого проведення контрольованої процедури банкрутства на більш вигідних умовах.

А вже через декілька тижнів, 29 січня 2026 почав процедуру банкрутства, яка мала б на меті вивести актив банку з-під застави та позбавити банк будь-яких шансів на повернення боргу.

СХЕМАТОЗ ВІД ДУБИНСЬКОГО ВИГЛЯДАЄ ТАК: він створює компанію, оформлює її на підставних осіб, звертається по кредити, накопичує борги, а далі шляхом махінацій виводить з неї активи. Кінцева ж мета – доведення компанії до банкрутства, щоб остаточно унеможливити повернення привласнених коштів, в даному випадку фактично викрадених у держави Україна через державний банк.

Хоча формально уся хронологія дій з боку Дубинського і Ко виглядає законною, те, що в цій справі щось "нечисто", можуть зрозуміти навіть ті, хто не розбирається в тонкощах юридичної справи – це довготривале шахрайство, чітко сплановане з самого початку в інтересах самого Дубинського та інших зацікавлених осіб. 

І вся ця історія не унікальна. Це типовий алгоритм, модель поведінки, яку реалізовує Юрій Дубинський у фінансових операціях на газовому ринку. Її логіка проста і ефективна. Спочатку створюється або береться під контроль компанія, через яку концентруються фінансові потоки. На наступному етапі на цю компанію акумулюється значний обсяг зобов’язань — як перед банками, так і перед іншими кредиторами, часто без належного економічного балансу між боргами та активами. Паралельно з цим поступово виводяться ліквідні активи — через пов’язані структури, переуступки прав вимоги, операції без ринкової компенсації або інші інструменти, які формально можуть виглядати як господарська діяльність, але по суті змінюють баланс активів на користь інших компаній.

Після цього компанія втрачає здатність обслуговувати борги, що створює підстави для переходу до процедур неплатоспроможності або їх імітації. І саме на цьому етапі запускаються механізми, які дозволяють закріпити вже досягнутий результат: змінюється структура кредиторів, створюються штучні обмеження для звернення стягнення на забезпечення, використовуються процесуальні інструменти, які формально відповідають закону, але фактично унеможливлюють реальне повернення коштів. У результаті кредитори залишаються з формальними вимогами, але без активів, за рахунок яких ці вимоги могли б бути задоволені.

Саме в цю логіку повністю вписується і ситуація з «Укргазбанком». Послідовність дій — від виведення грошових потоків і активів до концентрації боргу, зміни юрисдикції, блокування застави та запуску реструктуризаційних процедур — не виглядає випадковою. Вона повторює вже знайому модель, у межах якої кожен наступний крок лише закріплює попередній. І саме тому цей кейс виглядає не як виняток, а як черговий епізод, який, за відсутності належної реакції, цілком може бути не останнім.

Як Дубинський через «Євроенерготрейд» все одно намагається кинути АБ «Укргазбанк»: частина друга

18 травня 2026 року «Укргазбанк» опублікував переможний реліз про те, що нарешті, після довгих років невизначеності, державний банк повернув понад 1,14 млрд грн проблемної заборгованості компанії "Євроенерготрейд". Пряма мова заслуговує уваги: «Після порушення та систематичного невиконання зобов’язань позичальником, банк застосував передбачені законодавством механізми стягнення. У результаті майновий поручитель 13 травня 2026 року повністю погасив заборгованість перед державним банком у розмірі 1,14 млрд грн.».

Кошти врешті сплатив майновий поручитель – компанія «Парк Лейн», яка після цього отримала законе право змінити кредитора. Між Укргазбанком та компанією «Парк Лейн» було задіяно інструмент суброгації. (Суброга́ція (subrogation) — різновид уступки права, заміна одного кредитора на іншого, -ред.)

Тобто «Парк Лейн» через цей інструмент стає власником вимог за кредитом за законом. Та за суттю може застосовувати до реального боржника «Євроенерготрейд» всі доступні заходи, які не може застосовувати держбанк для отримання боргу від «Євроенерготрейд». Дубинський це зрозумів й почав діяти у звичному для себе стилі: суддівський схематоз.

Для того, щоб «Парк Лейн», яка вже сплатила банку за «Євроенерготрейд», дійсно, за законодавством, отримала права вимоги, й здійснилася суброгація, - суд має винести таке рішення по заміні кредитора. 

Й тут почалося найцікавіше. 

Дія №1: ТОВ «Євроенерготрейд» подало позов до суду з вимогою визнати недійсним договір застави прав вимоги боржника (Євроенерготрейд) до ТОВ «Хімтрейд» (заставний актив), укладений ще у 2020 році. Тобто через п’ять з половиною років після підписання. І саме в той час, як банк реально отримав гроші від поручителя. Фінансові аналітики та медіа розцінюють цей судовий позов як спробу Дубинського уникнути повної фінансової відповідальності та створити небезпечний прецедент щодо оскарження механізмів стягнення боргів держбанками.

Дія №2: Днями відбулося засідання Суду, який мав винести рішення, яке б мало замінити Укргазбанк як кредитора на «Парк Лейн». І, суд виносить дуже «цікаве» рішення, за яким ВІДМОВЛЯЄ у заміні кредитора. Й це нонсенс, адже борг банку виплачений компанією-поручителем, й має відбутися проста формальність. Але вона не відбувається. І як це виглядає для банку, який вже написав у релізі «завдяки професійним та своєчасним діям команди банку держава отримала значний обсяг ліквідності без багаторічного блокування коштів у судах та ризикових процедур неплатоспроможності боржника». І тепер на тлі гучних заяв про успішне повернення коштів виникає ризик того, що в майбутньому банк може бути змушений повернути отримані від поручителя кошти.

Де тут місце Дубинського? Він не зацікавлений, щоб борг переходив з державного банку в іншу компанію, тому що держава – це одне, а приватні компанії – інше, й там по-іншому вирішують питання боргів, це він розуміє чітко. 

Отже, через рішення суду питання переходу права вимоги до компанії «Парк Лейн» наразі залишається неврегульованим, «Укргазбанк»  ризикує бути змушеним повернути гроші, тим самим залишитись знову сам на сам із схематозами Дубинського. А тим часом Дубинський, маючи мільярдні борги, під час війни продовжує розкішне життя в Монако та святкує проміжну перемогу над державою й її інституціями. 

Як пояснити це незрозуміле рішення Суду?

На цьому тлі цілком закономірно постає питання: хто в Україні має настільки значний вплив, що за його сприяння або в інтересах якого ухвалюються рішення, які ставлять під сумнів принципи справедливого судочинства та можуть суперечити законним інтересам державного банку?

Відповідь на це питання мають надати правоохоронні органи та компетентні державні інституції. А тим часом журналісти й надалі стежитимуть за розвитком подій та перебігом цієї справи.