Нещодавно вийшла друком нова книжка відомого політика, дослідника історії та економіки провідних країн світу Ігоря Шарова "Характери Нового світу". Володимир Вакулич зустрівся з автором книги, повідомляє bukvoid.com.ua.

- Чому ви звернулися до теми американських президентів, їх характерів. Наскільки важливі і цікаві такі постаті для українців?

Україна тільки чверть століття тому стала незалежною. Декларація незалежності США була підписана 4 липня 1776 року. Порівняно із Сполученими Штатами Америки у сучасному державотворенні ми поки що піонери. Ось чому для нас зараз таке важливе знання чужих досвідів розбудови держави: не варто марнувати час на долання тих перешкод, які люди і країни вже подолали. Згадаймо Шевченкове "і чужого научайтесь, і свого не цурайтесь".

На початку XX ст. США вийшли на перше місце у світі за обсягами промислової продукції, технічним оснащенням і продуктивністю праці. Загальна вартість промислової продукції США удвічі перевищувала вартість німецької та майже у 2,5 разу — англійської.

Що вже казати про нинішні часи. Сполучені Штати мають сьогодні найбільший у світі науково-технічний потенціал. Щорічно асигнування на ці цілі у США перевищують аналогічні видатки Великобританії, Німеччини, Франції та Японії разом узяті.

Лідерство США поки незаперечне в авіакосмічній, телекомунікаційній, фармацевтичній, медичній, атомній сферах, військовій промисловості, складній електроніці. Нерідко найбільш складна наукомістка продукція США просто не має аналогів в світі.  Особливо це стосується військової продукції, на виробництво якої США витрачають приблизно 40% світових витрат.
Недарма США називають головним "інкубатором" технічних нововведень для усього світу.

Тож я взяв за мету за мету по можливості дослідити феномен американського успіху, характер підготовки політичної еліти нації, спосіб мислення політиків, їхні принципи і мораль, секрет життєздатності соціально-економічної системи. Звичайно, розглядав це крізь призму українських реалій.

- Ви робите певний наголос на характерах...

Так, американці чітко різнять характери президентів країни, і відповідно чутливо реагують на них, враховуючи рівень їхнього інтелекту, організаційні, ораторські та ділові якості.

 Джон Адамс, другий президент США,  писав: "Люди мають незаперечне і невід’ємне право володіти найбільш страшним і завидним знанням. Я маю на увазі характер і методи дій їхніх правителів". Калвіну Куліджу належить такий афоризм: "Характер – єдиний безпечний фундамент держави". Річард Ніксон говорив: "Характер – це найбільш серйозна кваліфікація, яку може мати президент".

Фахівець із політичної психології Фред Ґрінстейн зазначає, що характер президента – "складова частина політичної системи, один із конституційно визначених інструментів уряду".

Цікаву думку має Пеггі Нунан, колишній спічрайтер президента Рональда Рейгана: "Для президента характер – це все. Президент не повинен бути розумним – він може розумних залучити до своєї роботи. Але президент не може купити хоробрість і пристойність, він не може орендувати міцні моральні якості. Президент повинен взяти це з собою в Білий Дім".

З цієї причини я пишу про американських президентів, їхні характери і виклики, що постали на шляху творення Нового Світу.

- Для розгляду взято 25 особистостей. Чому саме таке число?

Звичайно, це число має певну умовність. У той же час воно базується на рейтингах і опитуваннях громадськості, які періодично проводяться в США. Я, зокрема, зосереджував увагу і на тих президентах, які вирішували схожі  проблеми американського й українського державотворення: в Америці були громадянські війни, на полях брані покладено тисячі життів, були  економічні й фінансові кризи, гостро стояло питання кордонів тощо. Хіба можуть залишатися поза увагою прийняття рішень першими особами держави, їхня стратегія і тактика в зазначених питаннях? Навпаки, це вкрай важливе джерело знань і досвіду.

- Про американських президентів написано багато. Це полегшувало вам працю?

У великій мірі так. Але я мав свій план і відповідно стиль подачі матеріалу, взявши за основу жанр нарису. Скажу, що багатьма доступними джерелами я майже не користувався. Наприклад, є відома книга "Американські президенти", яка пропонує читачеві коротку історію Америки в політичних портретах її президентів від Джорджа Вашингтона до Білла Клінтона.  Писали книгу зарубіжні автори і відповідно у них було своє, з урахуванням досвіду своїх країн, бачення теми. Мені ж важливий український зріз.

- Що найбільше вражає в діяльності американських президентів?  

Віра, беззастережне служіння народу. Понад 220 років тому, 17 вересня 1796 року, перший президент США Джордж Вашингтон писав у своєму заповіті: "Ця країна має право розраховувати на вашу любов. Звання американця, яке належить нам за ознакою національної приналежності, має незмінно викликати почуття патріотизму більше, ніж будь-яке інше звання. Незважаючи на відмінності, ми маємо єдині звичаї, політичні принципи. Маємо спільну справу, за яку боролися і яку разом здобули. Незалежність і свобода є результатами спільних рішень, спільних зусиль, спільних небезпек, страждань і успіхів".

- Із прочитаного масиву літератури які якості виділяють американців? 

Американці пишаються знаннями про те, як вирватися з бідності й досягти багатства, як потрапити з убогої хатини до резиденції президента. Водночас вони підозріло ставляться до тих, хто працює упівсили  й марнує час.  Високо цінують людей, що виконують свою роботу швидко і якісно, демонструючи: усе нове краще, ніж старе. 

Для нас, українців, важливо зрозуміти не тільки прикладні аспекти американського державотворчого досвіду. Друга частина Декларації незалежності починалася просто й урочисто: "Ми вважаємо самоочевидними такі істини: усіх людей створено рів­ними і наділено Творцем певними невіддільними правами, серед яких право на життя, свободу і прагнення до щастя". Оцінюючи історичне значення документа, американські вчені відзначали важливість "прагнення до щастя": "Саме ця ідея складає основу революційної доктрини Декларації незалежності; саме це переконання наповнює документ глибоким змістом і хвилює протягом багатьох епох". Ми, українці, теж мусимо стати одержимими постулатом про щастя.