Прикриваючись футболом, представник «ЄС» продає українських дітей в рабство і приховує махінації на понад 15 млн грн.

Ігор Петровський

Місцева передвиборча кампанія виходить на фінішну пряму. Серед найбільш одіозних і шкідливих для партійних рейтингів кандидатів на посаду голови Ставищенської об’єднаної територіальної громади (ОТГ) претендує Леонід Петрович Джужик. Найбагатший депутат Київоблради, відомий торгівлею лампочками і українськими юними футболістами, яких немов рабів на невільницькому ринку, він продає турецьким рабовласникам від спорту, Леонід Петрович виявився ще й фігурантом справ із ухилення від сплати податків на 15 млн грн.

Ставищенський підприємець Леонід Джужик - типовий недоолігарх місцевого значення, який, щойно заробивши мінімальні статки, тут же обзаводиться власним футбольним клубом і прагне піти у велику політику. Але як виявилось, навіть показну благодійність він перетворив на бізнес для власного збагачення: одягаючи дітей в красиву форму і організовуючи змагання, він фактично просто влаштовує «показуху» для потенційних покупців цих майбутніх футбольних рабів.

Джужик народився в 1970 році в с. Розкішне Ставищенського району. В 2015 році обраний до Київської обласної ради від партії «БПП» (нині фракція «Європейська солідарність»). В 2019 балотувався до Верховної ради по 92 округу як самовисуванець, проте зайняв у перегонах лише 7-ме місце, підтриманий майже виключно мешканцями Ставища і околиць. Вже тоді він не приховував, що іде до парламенту заробляти гроші. В передвиборчій програмі було прямо записано, що Джужик збирається працювати в міжпарламентських делегаціях співпраці із Китаєм і Польщею (звідки і возить переважно свої світлокомплекти), а також в комітеті з питань податкової і митної політики (щоб вирішувати питання імпорту свого товару).

Відповідно до декларації, Джужик одружений і має дочку, володіє квартирою в Києві, двома земельними ділянками на 5 га, житловим будинком на 113 кв. м у Ставищі, трьома автомобілями - Infinity, Toyota Camry та Citroen. Депутат задекларував контроль над компаніями ТОВ «Верометал Україна» (39361815), яка займається дизайном інтер’єрів, ТОВ «Светкомплект Україна» (39552715), яка постачає освітлювальне обладнання, а також над футбольним клубом вищої ліги Чемпіонату Київщини - ФК «Любомир» (40466499). Останній попри нібито світлі наміри, і є чи не найбільш огидною частиною мікро-імперії Джужика

Від йогуртів і унітазів до торгівлі дітьми

У декларації це не вказано, але Джужик є також власником низки торгових марок: ФК «Любомир», «Хілд», Hild і «Светкомплект». Використовувати ці торгові знаки Джужик може для цілої низки товарів і послуг - від виготовлення йогуртів до виробництва унітазів, від сушарок для фруктів до ядерних реакторів. Залишається лише гадати, навіщо Леонід Петрович таким «широким гузном» накрив чи не весь перелік товарів, що їх можна виготовляти в Україні, якщо насправді він звичайний «купи-продай», який навіть нічого не виробляє.  

«Звітуючи» перед виборцями Леонід Петрович чомусь вирішив записати в свої «досягнення» всі обласні програми, ремонти житла, доріг, каналізацій за кошт обласного і місцевого бюджетів на суму понад 48 млн грн, з яких 18 млн грн витратили на будівництво місцевого полігону побутових відходів. Скільки з цих грошей осіли в кишенях Джужика за «сприяння» у їх виділенні на район - повинно розібратися Державне бюро розслідувань.

Разом з дружиною за 2019 рік подружжя заробило 9,1 млн грн. або близько $27 тис. на місяць. Із цими статками він формально очолює перелік найбагатших депутатів облради. Але як таких грошей вистачає на утримання цілої футбольної інфраструктури - 7 різновікових команд, ДЮСШ, тренерського складу - залишимо це питання для Національного агентства запобігання корупції, якому варто було б взятися за цікаву декларацію кандидата. Тим більше, варто також з’ясувати, хто і яким чином використовує кошти, за які Джужик продає футболістів свого провінційного клубу третьосортним футбольним командам з Туреччини. Цілком можливо, що футбольні «трансфери» - це лише прикриття для справжньої торгівлі людьми.

Неофіційно продаж юнаків у турецьку неволю приносить Джужику не менше $120 тис. за голову. Цих прибутків він, звісно ж, не декларує. А от організація все нових і нових змагань під виглядом підтримки молодіжного спорту – на які турецькі рабовласники з’їжджаються наче на оглядини худоби – це будь-ласка. І не турбує Леоніда Петровича той факт, що українських леґенів, кращих і можливо найперспективніших, у юному віці продає він фактично на заклання, бо вже за кілька років інтенсивних тренувань і нещадної експлуатації, якою славляться турецькі клуби – повернуться хлопці додому знесиленими інвалідами. Під торгівлю дітьми «заточена» вся «благочинність» Джужика: навіть форму нову він купує юнакам виключно з метою якнайдорожче продати їх потенційним інвесторам, щоб на «оглядинах» живий товар виглядав якомога більш привабливим.

Цікаво, що саме для розвитку молодіжного футболу Джужик рік тому взяв в оренду території та приміщення місцевого дитячого санаторію за смішні 300 грн. на рік строком на 25 років, пообіцявши створити там інфраструктуру для розвитку дітлахів. Проте досі ніхто палець об палець не вдарив на цьому об’єкті. Але злі язики подейкують, що Джужик уже запланував на території будівництво готелю закритого типу саме для поважних «гостей», які будуть приїздити на оглядини молодих гравців ставищенських команд і ще хтозна в який спосіб перевіряти їхню здатність до командної гри на чужині.

Скандал на 15 млн грн.

Цікаво, що Джужик вирішив не вказувати в декларації іншу компанію, над якою він фактично здійснює контроль - це ТОВ «Светкомплект» (37142210). Формально депутата там немає - він вийшов із засновників багато років тому. Але компанія відкрито на своєму сайті стверджує, що є головним спонсором ФК «Любомир».

Чому нам цікава саме ця компанія? Справа в тому, що ця фірма, а також інша не чужа Джужику компанія ТОВ «Світлотехпостач» (38918766) - там він був комерційним директором станом на момент балотування в облраду - декілька років тому фігурувала в кримінальній справі №42016100000000421, яку розслідувала прокуратура м. Києва за ознаками злочинів, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 212 КК України (зловживання владою і ухилення від сплати податків). Родзинка справи була в тому, що ціла низка імпортерів занижували свої податкові зобов’язання через використання компаній-прокладок (до яких належали фірми Джужика), а сприяли їм у цьому майже весь керівний склад одного із елітних столичних підрозділів фіскальної служби. Загальна сума збитків, яку нанесли горе-імпортери разом із податківцями державному бюджету - понад 15 млн грн. У судовому реєстрі відсутня інформація про закриття справи, а отже кандидат на посаду голови Ставищенської ОТГ Леонід Джужик все ще ходить під серйозною кримінальною статтею.

Нині Джужик рейдерським способом підібгав під себе районну організацію партії «Європейська солідарність», яку раніше очолював голова Ставищенської райради Віктор Малаш, який свого часу зайшов у район разом із Віталієм Гудзенком під прапорами «Солідарності». Але оскільки Гудзенко в 2019 «пролетів» на виборах до парламенту, місцева організація «Солідарності» / БПП / ЄС йому стала нецікава і він злив йому першому-ліпшому «королю унітазів» Джужику за - подейкують - якихось $20 тис. Після чого Джужик випхав із організації всіх ідейних людей і сформував команду зі своїх тренерів і футболістів.

Неофіційні опитування дають Джужику непогані шанси на перемогу в Ставищі. Крім того, його адміністративного і фінансового ресурсу може цілком вистачити для фальсифікації результатів виборів. У випадку перемоги він планує ще більше розширити свій работорговельний бізнес і продавати молодих футболістів не лише в Туреччину, але й в Об’єднані Арабські Емірати та Саудівську Аравію, Іран та Ірак, які також зацікавлені в купівлі перспективних юнаків для своїх провінційних клубів. Якщо жителі Ставища готові до перетворення свого містечка у античну Кафу, де з ранку до вечора працюватиме справжня біржа сучасних рабів, вони можуть віддати свій голос 25 жовтня за Леоніда Джужика. Проте слід пам’ятати, що від задоволення меркантильних інтересів цього недоолігарха виграє тільки він сам та його родина, а саме містечко не отримає жодних дивідендів, крім розбитих сердець матерів і батьків. Саме вони мають сказати своє впевнене слово і дати відповідь, чи має право в 21 столітті така людина під виглядом «розвитку спорту» торгувати людьми, наживаючись на людському горі і нужді.