До циклу Dictum увійдуть 17 камерних симфоній, перша з яких була написана 1971 року. Вони відображають еволюції авторського стилю Євгена Станковича та будуть доступні до прослуховування всім охочим.

Студійні записи відбуваються у Будинку звукозапису Українського радіо під орудою авторки ідеї і кураторки проєкту, диригентки Наталії Пономарчук.

Повний цикл Dictum (назва однієї з симфоній, що перекладається як «Сказане», — Ред.) включає 15 камерних симфоній Євгена Станковича, а також Sinfonia lirica № 4 та Sinfonia larga № 4, які не входять до нумерованого циклу, але поєднані з ними за духом і змістом. Твори були написані протягом 50 років — з 1971 по 2021.

Ідея проєкту виникла ще декілька років в стінах Національної філармонії України, а стала можливою завдяки партнерству з культурно-мистецькою фундацією Dusha UA, який очолює Світлана Євдокименко, координаторка проєкту, за підтримки Українського культурного фонду.

Тож невипадково проєкт презентували саме в Національній філармонії. Його співорганізаторкою стала комунікаційниця та директорка PR-агенції «Дель Арте» Ольга Стельмашевська, яка й модерувала зустріч.

«Для мене це велика честь. і навіть несподіванка, — зізнався композитор Євген Станкович. — Так багато людей беруть участь у проєкті, особливо у такі страшні та важкі дні, які ми переживаємо. Ці твори написані протягом багатьох років, коли змінювалися музичні смаки та світ: для кожного, і для мене теж.

Камерна музика для кожного композитора є більш індивідуальною. І це — робота мого життя. У свої роки розумію, що музика не має меж, адже це породження людської душі, яка безмірна. Вона відображає уявлення про життя та обраний духовний шлях».

Музикознавиця Олена Зінькевич знайома з Євгеном Станковичем зі студентських років, писала рецензії ще на перші авторські концерти та протягом багатьох років досліджує його творчість.

«Я є однією з небагатьох, хто пам’ятає, як Євген Федорович увірвався в музичний простір України. Коли все розпочиналося в 1970-ті, панував повний штиль. Не виконувалися ані авангардисти, ані Лятошинський. А музика, яка була дозволена і звучала, була зроблена професійно, з повним дотриманням регламентів і правил, — пригадує Олена Зінькевич. — На цьому тлі твори Станковича сприймалися як відкриття своїм зухвалим недотриманням правил, сміливим вторгненням в царину симфонії».

Вона поділилися, що партитура першої редакції першої камерної симфонії практично була передвісником Чорнобильської трагедії 1986-го року. Коли після образів мирного життя та елегічних роздумів, вривається несподіваний відчай, сполох — і мертва тиша. Продовженням цієї думки стало фортепіанне тріо «Музика рудого лісу», яке розпочинається з мертвої тиші.

На думку Олени Зінькевич, Dictum, написаний у 1987 році, провіщує те, що зараз є нашим теперішнім: всі ті жахи, через які проходить Україна. Однак у ньому є образ великого сонця — це фінал, оповитий світлою енергією, в якому домінує кохання, радість і віра в краще майбутнє.

«Саме в камерному симфонічному руслі Станковича відбуваються події, які виходять за межі суто творчих питань, юрисдикції композитора. Високе мистецтво несе в собі транцендентний зміст. Його часто називають ефектом Кассандри, пророцтвом», — підкреслила Олена Зінькевич.и

Рушійною силою та кураторкою проєкту стала диригентка Наталія Пономарчук, яка працює в Україні та Британії, є однією з найактивніших амбасадорок культурної дипломатії. Вона побудувала концепцію «Dictum», як спробу ретроспективи відображення еволюції авторського стилю композитора за роки його творчої діяльності.

«Познайомилася з Євгеном Федоровичем на дні народженні професора Алліна Власенка, на який він запросив й студентів. Ми спілкувалися всі разом, були як велика родина, — пригадала Наталія Пономарчук. — Ці 17 симфоній Станковича — як історія життя. Це наша спроба піти по його слідах: подивитися, з чого композитор починав, як змінювався його стиль, мислення, які фарби він знаходив в оркестрі, як розвивалася українська музика. Камерні симфонії є дуже цікавими, адже мають стільки деталей, наче огранювання діаманта. І важливо було відчути їх як цикл. Вони всі різні, але мають скласти в єдиний обрій, Всесвіт».

Вона звернула увагу, що грандіозний проєкт, який потребує фантастичних зусиль, народився саме під час війни, коли країна переживає жахливі події. І це відповідь на виклики, прояв любові до композитора, намагання передати дух його музики і залишити спадок нащадкам.

Камерні симфонії Євгена Станковича мають риси концертного жанру, адже, крім власне оркестру, вони потребують також солістів-віртуозів. До запису релізу «Dictum» залучили Київський камерний оркестр НФУ та близько 80 запрошених музикантів (звукорежисер проєкту — Андрій Мокрицький).

До проєкту приєдналися провідні солісти, які працюють в Україні та закордоном: Люба Таннікліфф (альт, Велика Британія); Єва Рабчевська (скрипка, Україна-Німеччина), Вікторія Вітренко (мецо-сопрано, Україна-Німеччина); Марко Комонько (скрипка, Україна-Ірландія); Олег Мороз (кларнет); Максим Шадько (фортепіано); Роман Лопатинський (фортепіано); Тарас Осадчий (фагот); Валерій Апостол (валторна), Дмитро Гудима (гобой); Юрій Стьопін (скрипка).

Попри тривоги та обстріли, всі вони радо погодились зіграти, багато хто спеціально приїхав з інших країн, а Вікторія Вітренко заради запису навіть залишила на чоловіка немовля.

За словами генерального директора Національної філармонії України, композитора Михайла Шведа, щоб українську музичну спадщину почули за кордоном, потрібні, зокрема, якісні твори та їхнє виконання. І такий проєкт дає змогу представити комплексне сприйняття автора в одному жанрі.

До слова, 31 жовтня у Національній філармонії України пройде третій концерт, на якому виконають камерні симфонії Станковича. Зокрема й Третю, яка була внесена Міжнародною Композиторською Трибуною при ЮНЕСКО до десяти кращих симфоній світу за 1985 рік.

А 2 листопада відбудеться світова прем’єра «Реквієму» Євгена Станковича у виконанні Національного симфонічного оркестру України під орудою Володимира Сіренка і Капели «ДУМКА» під орудою Євгена Савчука.

Художній керівник та головний диригент Симфонічного оркестру Українського радіо Володимир Шейко зазначив, що перший запис твору Євгена Станковича у Будинку звукозапису здійснили ще 1972 року — це була «Фантазія на українські, литовські та вірменські народні пісні для оркестру». Загалом в скарбниці фонду Українського радіо — 128 записів, з них — близько 15 великих творів.

Проєкт Dictum наслідує світову практику complete works, коли твори одного композитора в одному жанрі записується одним оркестром з тим самим диригентом. Деякі з камерних симфоній будуть записані вперше.

Очікується, що записи будуть викладені та доступні до прослуховування в листопаді. Слідкувати за новинами проєкту можна на офіційній сторінці у Facebook.

Євген Станкович (19 вересня 1942 року) — український композитор, автор симфонічного типу мислення. Народний артист України, лауреат премії імені Тараса Шевченка, Герой України. Викладач, багаторічний завідувач кафедри композиції Національної музичної академії України, член Спілки композиторів України.

Автор 6 балетів, трьох опер, великої кількості камерно-інструментальної музики — солоспівів, вокально-симфонічних творів, п’єс для солістів і ансамблів різного складу, музики до 6-ти театральних вистав та понад 100 кінофільмів.

Основною в його творчості є оркестрова музика. Це 6 симфоній для великого симфонічного оркестру і 17 камерних симфоній, 12 інструментальних концертів для різних інструментів соло з оркестром (7 скрипкових, 2 альтових, 2 віолончельних, 1 флейтовий).

Музика Станковича має світове визнання, звучить у концертних залах Великої Британії, Іспанії, Канади, Китаю, Туреччини, Німеччини, США, Філіппін, Франції, Швейцарії, Ізраїлю, Чехії, Польщі. Його Камерна симфонія № 3 була внесена Міжнародною Композиторською Трибуною при ЮНЕСКО до десяти кращих симфоній світу за 1985 рік.

Підготувала: Ніна Петрович