У віці 79 років помер журналіст, письменник, сценарист Валерій Лапікура. Про це на своїй фейсбук-сторінці повідомив його хрещеник — журналіст Костянтин Грубич.

«Валерій Лапікура був із рідкісної нині породи енциклопедистів, які мали свої відповіді на будь-які запитання. Вихідець із вінницьких Іллінців він став одним із топжурналістів незалежної України на початку 90-тих, перейшовши з радіо на телебачення і заснувавши як жанр політичну аналітику у прямому ефірі… Пізніше хрещений полишив політичні баталії і занурився разом із дружиною Наталією у письменництво і сценаристику. Ця спільна творчість стала їхнім порятунком і відрадою останніх десятиліть життя», — написав він.

Валерій Лапікура народився в 1943 році в Сибіру, де його батьки були в евакуації під час Другої світової війни. В 1944 році повернулися в Україну.

Закінчив Київський Національний університет імені Тараса Шевченка, після чого працював журналістом на українському радіо і телебаченні.

З 1965 — журналіст, редактор, кореспондент, коментатор Держтелерадіо УРСР. Займався сценаріями та вів програм для молоді та юнацтва.

З 1992 — політичний оглядач — ведучий програм Національної телекомпанії України. Сценарії та ведення (у співавторстві з Наталею Лапікурою) першого на українському телебаченні політичного шоу «Акценти», сценарії та режисура документальних телесеріалів «Югославія. Мертвий сезон», «Кримські вітри» (1994—1995 рр.) та «Політика. Час місцевий» (1998 р.). Заслужений журналіст України — з 1996 року.

У співавторстві зі своєю дружиною Наталею Лапікурою у 2001-му році видав спільний художній твір «Хазарська балада» — історико-політичне фентезі, де проводяться паралелі між подіями древньої та найсучаснішої історії України. У 2004-2006-му році — перші три томи київського детективу в стилі ретро «Інспектор і кава». Це романи й повісті з життя працівників Київського карного розшуку 70-х років минулого століття.

У 2008 разом з дружиною видав книжку оповідань для дітей «Валерій і Наталя Лапікури про Григорія Сковороду, Жана Анрі Фабра, Петра Котляревського, Івана Кожедуба, Михайла Остроградського».