Українки Ольга Вороніна й Олена Кулик познайомились на протесті в Австралії у 2014 році. Олена приїхала в країну у 2011, Ольга майже 20 років тому. З початком повномасштабного вторгнення вони разом із рештою небайдужих українців знову вийшли на протести на вулиці Австралії, а потому об’єднали кілька тисяч людей у фейсбук-спільноті Ukrainians in Sydney.

У групі Ukrainians in Sydney/ Українці у Сіднеї! зараз вже понад 8000 користувачів. Ольга й Олена кажуть, що переважну більшість ідей для закриття зборів втілюють в життя на її основі. Від серпня 2022 року за допомогою Ukrainians in Sydney жінки зібрали на ЗСУ понад 100 тисяч доларів. Волонтерки кажуть, що назва фейсбук-спільноти стала впізнаваною в Сіднеї.

"Якісь ідеї генеруємо ми з Олею, але самі нічого не змогли б зробити, якби не мали підтримки. Все, що відбувається, тримається на людях, які відгукуються на прохання про допомогу. Ми познайомилися вже всі одне з одним, знаємо, хто що може, хто які таланти має. Нас не так багато тут (в Австралії — ред.), але ми розуміємо, що саме в єдності ми сильні", — каже Олена.

Ольга розповідає, що на початку повномасштабного вторгнення зародилась ідея збирати гроші на ЗСУ продажем футболок з українською символікою та фразами. Для цього зв'язались з художником й ілюстратором Андрієм Єрмоленком, який дав дозвіл на використання своїх дизайнів.

"Вперше зробили масштабний продаж цих футболок на фестивалі української культури в центрі Сіднея у 2022-му. Навіть не чекали, що буде стільки покупців. Сотні австралійців давали гроші, лишали номер телефону і просили подзвонити, коли ці футболки знову з’являться", — розповідає Ольга.

Діаспорянки кажуть, що таким чином збирали гроші на ЗСУ, привертали увагу до України, і давали людям можливість виразити свою позицію: "Лише уявіть собі сотні людей на іншому краю Землі ходять у футболках "Be brave like Ukraine" або "Australia stands with Ukraine". Це потужна реклама України".

"Українська громада в Сіднеї завжди організувала різні ярмарки й фестивалі. Позаяк, ми долучались і до них, продавали ці футболки, і всі речі, які нам несли люди", — розповідає Олена.

Виникла ідея проводити аукціони

"На перший аукціон до річниці повномасштабного вторгнення ми зібрали понад 19 тисяч доларів. Щодо наступного у нас виникла інша ідея. Тоді в Австралію саме почало приїжджати багато зірок, і ми вирішили зробити Celebrity Fundraising Auction. Джамала і Борис Джонсон нам підписали книжки, Еліна Світоліна — тенісний м’ячик, Євген Клопотенко — книжки рецептів. На цьому всьому вдалось зібрати 17 тисяч доларів", — розказує Ольга.

Жінки згадують, як нещодавно в однієї бригади виникла потреба в РЕБі. Щоб зібрати на нього, Ukrainians in Sydney разом із відділом "Мрії" Союзу українок в Австралії, зробили благодійний пікнік. "Ми подібні робили й раніше, щоб люди могли зустрітись, поговорити, поділитись чимось, а от цього разу мета була зібрати на РЕБ, і ми це зробили", — кажуть волонтерки.

"На початку повномасштабного вторгнення всі дуже хотіли хоч якось допомогти. Але люди до всього звикають, і наразі на рівні пересічних австралійців, Україна для яких дуже далеко, допомога потроху стихає. 

Наше завдання — не зупинятися і вигадувати нові ідеї, щоб про Україну пам'ятали й допомагали. На рівні уряду це працює поки що", — каже Олена.

"Ми не хочемо просити пожертви з простягнутою рукою. Треба, щоб люди допомагали, бо вони хочуть це робити. Тому ми прагнемо далі більше просувати українську культуру й це поєднувати зі збиранням донатів. Деякі люди думають, що Україна це країна третього світу, де війна, бідність, і корупція, і саме тому нам треба більше показувати нашу культуру. Тим паче цим зараз цікавляться", — додає Ольга.

"Коли ми приїхали, стара громада трималась трошки відокремлено від нас. Вже у 2014 році була потужна хвиля, коли люди об'єднувались і виходили разом на протести. Тоді стара громада більше познайомилась з новою, а початок повномасштабного вторгнення був ще одним потужним кроком в об'єднанні.

Я не можу сказати за всіх за кордоном, але люди навколо нас об'єднані спільною метою допомогти Україні. Попри те, що ми далеко, нам болить те, що відбувається вдома. А Україна завжди була, є і буде для нас домом. Тут ми гостро розуміємо важливість єдності. Прикро, що це єднання стається в найважчі хвилини, але ми любимо свободу і любимо Україну", — каже Ольга.

"Ті, хто приїхали в Австралію після Другої світової війни зробили колосальну роботу для того, щоб українство тут було. Подивіться на ці церкви й українські доми, діаспору в третьому, четвертому поколінні, яка приводить до українських шкіл дітей. Наше завдання зараз це підтримувати, не втратити все те, що було зроблено людьми, які хотіли зберегти українську культуру", — додає Олена.