Якщо вірити ряду публікацій, текст майбутнього Томосу про автокефалію Православної церкви в Україні містить низку жорстких обмежень її самостійності. Радник Президента України Ростислав Павленко запевняє, що ці обмеження - чиста формальність, а Українська церква буде незалежною "без жодних обмежень, компромісів і залежностей від інших церков, зокрема й Вселенського патріархату". Він також стверджував, що текст Томосу є "стандартним" і мало чим відрізняється від тих, що отримали за останні 100 років інші церкви Східної Європи.

Ми проаналізували тексти всіх Томосів, які Вселенський патріархат надав Помісним церквам у XIX-XX сторіччях (Румунській, Сербській, Болгарській, Элладській, Польській, Албанській, Чеських земель і Словаччини). Результат бентежить: більшість обмежень, включених до нашого Томосу, не мають аналогів, або призводили до конфліктів.

Особливо показовим є приклад Польської Церкви. Вона отримала незалежність у схожих історичних умовах, і теж як історична частина Київської митрополії – проте їй вдалося повністю відстояти свою незалежність від Вселенського патріархату: короткий текст її Томосу не містить жодного з тих обмежень, які є в Томосі Православної церкви в Україні.

1) Священний Синод Православної церкви в Україні "визнає в якості глави і влади (γινωσκει ως κεφαλην και αρχην) Апостольський Престол Костянтина Града". У більшості Томосів вищою владою у новій церкві називають її Священний Синод. В деяких випадках зазначається, що Главою нової церкви є Ісус Христос.

"…визнаємо автокефальні організацію та склад Святої Православної Церкви у Польщі й благословляємо, щоби вона, як наша духовна сестра, віднині здійснювала своє управління та вирішувала свої справи незалежно й автокефально, згідно із порядком та кіріархальними правами, що їх мають й інші Святі Автокефальні Православні Церкви, визнаючи своєю найвищою адміністративною церковною владою Священний Синод, який складається з канонічних православних єпископів в Польщі і має того, хто на той час є Високопреосвященним митрополитом Варшавським і всієї Польщі, за Головуючого" (Томос Польської церкви)

"…щоб Румунська Православна Церква перебувала, вважалася і всіма була визнана незалежною та автокефальною, керованою власним Священним Синодом, під головуванням наявного в цей час преосвященнішого і високоповажного митрополита Унгро-Влахійского та Екзарха всієї Румунії, що не визнає в своєму власному внутрішньому управлінні ніякої іншої церковної влади, крім самого Глави Єдиної Святої, Вселенської і Апостольської Церкви, Боголюдини Спасителя" (Томос Румунської церкви).

2) Синод Православної церкви в Україні "несе відповідальність за всяке порушення (υπεχουσα ευθυνας δια πασιν παραβασιν) не лише перед Священним Синодом Вселенського патріархату, але й перед Великим собором", який скликає Патріарх Константинопольський.

Подібного формулювання немає у жодному Томосі крім чеського:
"…накладається обов’язок в разі яких би то не було проступків апелювати не тільки до Священного Синоду Вселенського Патріархату, але й до більшого, розширеного Синоду, що скликається з цією метою піклуванням Вселенського Патріархату та з ініціативи останнього".

Для чехів це положення стало джерелом низки конфліктів за участю Константинополя. У 2012 р., коли вони відмовилися виконувати цей пункт і внесли зміни у свій статут, Вселенський патріархат пригрозив архієпископу Чеських земель і Словаччини Христофору відкликати Томос – тобто відмінити незалежність церкви й повернути її до складу Вселенського патріархату. Проти Христофора був оприлюднений компромат, і той був вимушений піти у відставку. Нового предстоятеля Патріарх Варфоломій не визнавав, доти той не надав письмове зобов'язання привести статут у відповідність до тексту Томосу.

3) Право Вселенського Престолу "засновувати ставропігії скрізь" (οπως πηγνυει τοιαυτα πανταχου) не згадано в жодному Томосі! За загальною практикою, Вселенський Патріархат зобов'язаний погоджувати з автокефальною церквою відкриття своїх представництв на її канонічній території та не може цього зробити проти її волі.

4) Митрополит Київський зобов'язаний отримувати священне миро від Вселенської церкви - як свідчення "духовного єднання і теплих почуттів до Вселенської Церкви" та її "канонічної влади над православними". Формулювання про "канонічну владу" не зустрічається більше ніде (у чеському Томосі сказано м'якше: "на знак єднання з Церквою Матір'ю"). Миро - це особлива олія, без якої неможливе здійснення найважливіших таїнств (хрещення, освячення храмів). Румуни й болгари не погодилися отримувати миро від греків і змогли добитися права варити його самим. При цьому румунам довелося боротися за свій Томос декілька років.

5) Православній церкві в Україні заборонено окормлювати свою власну національну діаспору за межами України. Цього положення також немає в жодному Томосі: парафії Румунської, Польської, Сербської, Болгарської та інших Помісних церков удосталь існують в країнах Західної Європи й Америки.

6) Право апеляції архієреїв, священиків і дияконів до Вселенського Патріарха відсутнє в усіх Томосах, за винятком чеського, та й той надає право апеляції лише архієреям. У 2013 р. архієпископ Оломоуцький Симеон за підтримкою Вселенського патріархату скористався апеляцією, щоб оскаржити вибори предстоятеля у своїй церкві, що призвело до розколу в Чеській церкві та поставило її на межу розпаду. Але наш Томос надає право апелювати до Константинополя кожному клірикові, отже створюється ще більший простір для конфліктів у кожній єпархії.

7) У жодному Томосі немає заборони на зміну або доповнення титулу глави церкви. Нинішній Глава Православної церкви Чеських земель і Словаччини має відмінний від тексту Томосу сан (митрополит, а не архієпископ) і кафедру (Пряшів замість Праги). Архієпископ Афінський згідно з Томосом мусить носити сан митрополита (у греків це нижчий статус). Нинішній повний титул глави Румунської церкви не збігається ані з Томосом про автокефалію ("митрополит Унгро-Влахійскій"), ані з Томосом про визнання патріаршества ("архієпископ Бухарестський, митрополит Унгро-Влахійскій, Патріарх Православної Автокефальної Румунської Церкви").

8) У жодному Томосі, крім українського, не вказується, що глава церкви зобов'язаний зробити свій перший офіційний візит до Вселенського Патріарха.

9) У жодному Томосі не заборонено вносити зміни у свій диптих Православних церков.

Приховуючи текст Томосу, Банкова намагається приховати власну дипломатичну поразку. Обмеження, накладені Вселенським Патріархатом, перетворять українську автокефалію на фікцію. Вони дадуть Константинопольському патріархові можливість у будь-який момент і на законних підставах втручатися у внутрішнє життя Української церкви і досягнути безпрецедентного для автокефальної церкви рівня контролю над нею.