«Привид», який продовжує впливати на правоохоронну та судову системи? Історія, яка має зацікавити правоохоронців.

Про це пише Асоціація Місцевого Самоврядування.

Є історії, які, на перший погляд, здаються приватним корпоративним або спадковим конфліктом. Але коли поруч з’являються десятки мільйонів доларів, кримінальні провадження, правоохоронні органи,  суди та люди, які вже фігурували у резонансних корупційних справах, — це перестає бути виключно приватною справою.

Саме тому ця ситуація привернула увагу ГС «Асоціація місцевого самоврядування».
Йдеться про колишнього адвоката Олега Васильовича Горецького.

За словами двох мешканців сусіднього під’їзду, вже близько двох років він регулярно близько 9:00 приходить до будівлі на вул. Полтавській, 10 у Києві, де розташоване адвокатське об’єднання, підіймається на другий поверх і залишає приміщення приблизно о 19:00.

При цьому офіційно Олега Горецького немає ані серед засновників, ані серед команди об’єднання. Представники структури пояснюють, що він «не є працівником, партнером або представником об’єднання» та лише «час від часу відвідує приміщення як відвідувач».

Чому це викликає запитання?

Хто такий Олег Горецький

12 жовтня 2023 року Вищий Стокорупційний суд затвердив угоду про визнання винуватості між Спеціалізованою Стокорупційною прокуратурою та адвокатом Олегом Горецьким.

За матеріалами справи, Горецький виступав посередником у передачі неправомірної вигоди ексголові Верховного  Суду Всеволоду Князєву в сумі 2,7 млн доларів: вів переговори, узгоджував суму та забезпечував передачу коштів.
За вироком він отримав п’ять років позбавлення волі зі звільненням від відбування покарання з випробуванням на три роки. Також ішлося про 21 млн грн на «Армію дронів», спеціальну конфіскацію 350 тис. доларів та зобов’язання свідчити проти Всеволода Князєва.

Через чотири місяці Рада адвокатів міста Києва припинила його право на заняття адвокатською діяльністю.

Здавалося б, на цьому його адвокатська кар’єра мала завершитися.

Але далі починається не менш цікава частина історії.

Фірма змінюється — люди залишаються

Адвокатське бюро «Горецький & Партнери» було зареєстроване у 2019 році. Його засновником і бенефіціаром був Олег Горецький.

24 липня 2023 року — вже після публічного оголошення підозри Горецькому та за кілька місяців до вироку — у Києві реєструється нова юридична особа: Адвокатське об’єднання «Verity Group».

П’ятеро засновників отримують по 20%.

Четверо з них до цього працювали радниками у «Горецький & Партнери». П’ята засновниця — Горецька М.В., рідна сестра Олега Горецького.

13 березня 2024 року з реєстру старого адвокатського бюро зникає запис про бенефіціарного власника, а керівницею значиться Горецька М.В. Саме бюро не ліквідоване, однак фактично активної діяльності, за наявною інформацією, не веде.

Водночас за даними судового реєстру, протягом 2024–2026 років клієнти переходять до нового адвокатського об’єднання.

Ті самі люди, ті самі спори, фактично те саме середовище. Змінилася юридична оболонка.

І саме тут постає запитання: яку фактичну роль сьогодні відіграє Олег Горецький?
На запитання, чи отримує він винагороду та, чи працює з клієнтами, відповіді, за наявною інформацією, не було.

Спадщина Леоніда Яковишина

Друга частина цієї історії пов’язана з величезною спадщиною відомого українського аграрія, політика і публіциста Леоніда Григоровича Яковишина — генерального директора ТОВ «Земля і воля» та народного депутата України першого скликання.

32 тисячі гектарів землі, насіннєвий завод, майже дві тисячі працівників та великий аграрний бізнес, які знаходиться в місті Бобровиця Чернігівської області.

25 липня 2025 року, на 86-му році життя, Леонід Яковишин помер у Києві в Національному науковому центрі хірургії та трансплантології.

Обставини його смерті стали предметом досудового розслідування у кримінальному провадженні №12025100090003062 від 01.12.2025 за ч. 1 ст. 115 КК України. Розслідування, за наявною інформацією, триває. Підозру в цьому провадженні нікому не оголошено.

До медичного закладу Яковишин потрапив за направленням свого зятя — професора-хірурга Олексія Дронова — для планової профілактики та підтримки серцево-судинної системи. Донька Яковишина Вікторія, дружина Дронова, опікувалася батьком та консультувалася з чоловіком щодо його здоров’я.

Менш ніж за місяць до смерті Леонід Яковишин вніс зміни до свого заповіту 2014 року, виключивши зі списку спадкоємців Вікторію та її чоловіка. Майбутнє свого бізнесу він хотів довірити онуку — Максиму Яковишину.

Однак новий заповіт не був нотаріально посвідчений, тому юридичну силу зберіг попередній документ.

Також привертає до себе увагу, що, за викладеною авторами матеріалу інформацією, публічно не повідомлялася причина смерті, немає оприлюднених відомостей про результати розтину та ексгумація тіла не проводилася.

Окремі ЗМІ висували версії щодо можливого умисного характеру смерті Леоніда Яковишина та можливого застосування неправильно призначених медичних препаратів. Зокрема, в таких публікаціях згадувалися Олексій Дронов та чоловік його доньки Богдан Тур, який, як повідомляли медіа, мав борг перед Леонідом Яковишиним у 30 тис. доларів та нині бере участь у питаннях розподілу спадкових активів.

Наголошуємо: це версії, оприлюднені окремими ЗМІ, а не встановлені судом факти. Жодна зі згаданих у цьому контексті осіб не має статусу підозрюваного у провадженні щодо смерті Леоніда Яковишина.

Водночас щодо Олексія Дронова здійснювалося досудове розслідування у кримінальному провадженні №12019100010001403 щодо дій, які, за матеріалами провадження, спричинили тяжкі наслідки для пацієнта. Автори матеріалу стверджують, що розслідування з невідомих їм причин фактично загальмувало.

Спадщину Леоніда Яковишина прийняли троє: Вікторія Дронова — 50% статутного капіталу, Максим Яковишин — 25%, Інна Яковишина, сестра покійного, — 25%.

І ось тут історія знову повертає нас до Олега Горецького.

Інтереси всіх трьох представляє АО «Verity Group». Відповідні довіреності оформлені на адвокатів того самого об’єднання, представники якого називають Горецького лише «відвідувачем».

А тепер — 20 мільйонів доларів боргу

19 серпня 2021 року між підприємцем Дмитром Шавлом та Леонідом Яковишиним у письмовій формі був укладений договір позики на 20 млн доларів США без відсотків строком на один рік — на техніку та обігові кошти.

Забезпеченням виконання зобов’язань мала стати 100% частка позичальника в товаристві, яка повинна була перейти в заставу.

Гроші, за твердженням кредитора, повернуті не були. Договір застави не уклали.
Натомість у червні 2025 року Леонід Яковишин передав половину своєї частки родичам.

Після смерті боржника Дмитро Шавло заявив претензію нотаріусу та подав два судові позови — про стягнення боргу та про зобов’язання укласти договір застави. Судовий збір було сплачено.

Тобто кредитор скористався передбаченим законом судовим механізмом захисту своїх прав.

А далі сталося те, що особливо привернуло нашу увагу.

За словами Дмитра Шавла, у січні його викликали на допит у поліцію. Слідчого цікавило походження 20 млн доларів та питання, чи не є договір позики підробленим.

Кримінальне провадження було відкрите за заявою представника спадкоємців за ч. 4 ст. 190 КК України — шахрайство. Сам Дмитро Шавло у ньому має статус свідка.

Автори початкового матеріалу, посилаючись на власні джерела у правоохоронних органах, стверджують, що ініціатором цього кримінального провадження міг бути саме Олег Горецький. Документального підтвердження цього твердження в оприлюдненому матеріалі немає, тому воно потребує окремої перевірки.

І саме тут виникає принципове питання.

Чи може саме звернення кредитора до суду за поверненням 20 млн доларів ставати підставою для фактичного перетворення його з кредитора на потенційного «рейдера» або об’єкт кримінальної перевірки?

Конфлікт між самими спадкоємцями

За інформацією авторів матеріалу, спадкоємці також зверталися до Національної поліції із заявами один щодо одного, звинувачуючи одне одного у незаконних посяганнях на спадщину Леоніда Яковишина.

Документально підтвердити цю інформацію авторам не вдалося: Спадковий реєстр закритий, а поліція послалася на таємницю досудового розслідування.

Тому і тут важливо провести межу: є інформація від двох джерел, але немає доступного документа, який дозволив би стверджувати це як доведений факт.

Водночас ситуація виглядає парадоксально: спадкоємці, між якими, за наявною інформацією, існують серйозні суперечності щодо спадщини, займають спільну позицію у спорі щодо повернення 20 млн доларів.

Чому ця історія турбує нашу Асоціацію?

Тому що питання значно ширше за один спадок, одну юридичну фірму чи один багатомільйонний борг.

Нас турбує можливість ситуації, коли людина, позбавлена права на заняття адвокатською діяльністю після вироку у резонансній корупційній справі, може фактично зберігати вплив на юридичні процеси, клієнтів та, можливо, взаємодію з правоохоронною системою — якщо наведена інформація отримає підтвердження.

Нас турбує й інше: чи не можуть кримінальні провадження використовуватися як інструмент впливу у багатомільйонних майнових та корпоративних спорах?

На нашу думку, сукупність наведених обставин не повинна залишатися лише предметом журналістських публікацій або приватних суперечок.

Це питання, які мають зацікавити компетентні правоохоронні органи — зокрема органи прокуратури та, в межах визначеної законом підслідності, НАБУ.

Особливо враховуючи, що в центрі цієї історії фігурує особа, яка вже була засуджена у резонансній корупційній справі, пов’язаній із колишнім головою Верховного  Суду.

Правоохоронці, на нашу думку, мають дати відповідь на просте, але принципове запитання:

чи справді сьогодні ця особа не має жодного відношення до юридичної діяльності та описаних процесів, чи формальний статус «відвідувача» може приховувати фактичну участь та вплив?

Окремої правової оцінки потребує і питання, чи не використовуються можливості правоохоронної системи як інструмент впливу у спорі навколо десятків мільйонів доларів та великого аграрного бізнесу.

Ми нікого не визнаємо винним і не підміняємо собою слідство чи суд.

Навпаки — саме тому вважаємо, що всі наведені обставини мають отримати належну, незалежну та публічно зрозумілу правову оцінку компетентних державних органів.
Бо якщо людина офіційно залишила професію, але неофіційно продовжує впливати на процеси, — питання вже не у вивісці на дверях.

Питання в тому, хто насправді стоїть за цими дверима і наскільки законно працюють механізми, які запускаються після їхнього відкриття.