Ідея створення Національного пантеону в Україні може не виправдати свого призначення, адже країна вже має місця, пов'язані з найвидатнішими постатями своєї історії. Крім того, на думку Портникова, визначення кола осіб, яких варто перепоховувати, неминуче спричинить нові суспільні дискусії. У нинішньому вигляді пантеон ризикує перетворитися на "пострадянську алею", де поруч опиняться політичні діячі з різними поглядами, біографіями та історичною роллю.

"Це буде така алея Байкового кладовища, де поруч Кучма і Чорновіл, Кравчук і ще хтось. Якщо це має промовляти якусь ідею, то мені її важко зрозуміти", – зазначив Портников.

Він навів приклад Франції, де пантеон не є місцем поховання всіх президентів країни. За його словами, туди потрапляють лише окремі діячі, які зробили винятковий внесок у розвиток французької держави та культури.

"Займати посаду президента автоматично не означає мати заслуги перед державністю", – наголосив журналіст.

На його думку, навіть перший Президент незалежної України Леонід Кравчук міг би розглядатися як історична постать, однак і його не варто перепоховувати.

"Я взагалі всіх залишив би там, де вони лежать", – сказав Портников.

Журналіст пояснив, що головна проблема Національного пантеону полягає в тому, що Україна вже має місця, які є символами національної пам'яті та ідентичності. Могила Тараса Шевченка на Чернечій горі в Каневі є головним місцем вшанування українського поета, куди покоління українців їдуть, щоб відчути зв'язок зі своєю історією та культурою. Так само Іван Франко похований у Львові, який має особливе значення для української культури, а могила Івана Карпенка-Карого біля хутора Надія давно стала місцем пам'яті для шанувальників українського театру.

На переконання Портникова, перенесення таких поховань до одного пантеону позбавило б ці історичні місця їхнього особливого символізму. Крім того, створення пантеону неминуче поставить питання про те, кого ще слід перепоховувати. За словами журналіста, кожне таке рішення вимагатиме домовленостей із родичами, а також може стати предметом політичних суперечок і боротьби за право бути включеним до переліку видатних постатей.

"Кожного разу це буде проблема. Треба буде домовлятися з родинами, і це ризикує перетворитися на чергову бюрократичну процедуру", – зауважив він.

Натомість Портников пропонує інший підхід до вшанування національних діячів. На його думку, замість перепоховань доцільніше створити символічний меморіальний простір — наприклад, скульптурну алею чи інший комплекс, присвячений людям, які зробили визначний внесок у формування української державності, культури та національної ідентичності.

"Це можна зробити по-різному. Не обов'язково переносити могили — можна створити символічну скульптурну алею у важливому для країни місці", – підсумував Портников.

Підготувала: Ніна Петрович