Скандальний український бізнесмен Владислав Гельзін, якого під час війни помітили в Монако, продовжує заробляти в Україні і, схоже, паралельно веде бізнес у країні-агресорці. Аналіз його компаній показує ймовірні зв’язки з російською юрисдикцією. Зокрема, мережа супермаркетів «Пчілка» представлена в Україні, ймовірно веде діяльність у окупованому Криму. Йдеться про аналог компанії під назвою “Пчелка-ЮГ”, серед її бенефіціарів один з основних бізнес партнерів Гельзіна.

Владислав Гельзін має довгий скандальний бекграунд. Він відомий як бізнесмен із Донецька, футболіст, засновник і колишній власник ФК «Олімпік», а також ексдепутат Донецької облради від «Партії регіонів». Раніше журналісти повідомляли, що він нібито вів гральний бізнес у росії, а зараз може бути причетним до нелегального виробництва тютюну.

Після початку повномасштабної війни Гельзін зник із публічного простору. Натомість журналісти виявили його в Монако, куди він нібито виїхав на власному автомобілі — розкішному Ferrari. У медіа неодноразово ставили питання щодо походження його доходів і способу життя. Тож ми проаналізували його діяльність.

Один бренд — дві юрисдикції: «Пчілка» працює в Україні та РФ?
За українськими реєстрами, одним із ключових активів Гельзіна є ТОВ «ЛЕГІОН 2015», на яке оформлено 5 торговельних марок, зокрема «Пчілка», а також бізнес у сфері виробництва кондитерських виробів.

Мережа «Пчілка» публічно звітує про розвиток в Україні та розширення у містах. Вона представлена на Київщині, а також у Житомирі та Чернігові.

Водночас раніше компанія заявляла про збитки, спричинені повномасштабною війною. На цьому тлі дані реєстрів вказують на можливу паралельну діяльність пов’язаних структур у Криму.

Тут варто звернути увагу на громадську організацію Гельзіна «Олімпік». Серед її бенефіціарів — Прокопенко Олександр Олександрович. Це ж ім’я фігурує і в інших компаніях Гельзіна.

Водночас Прокопенко, схоже, значиться серед засновників російської компанії ООО «Пчелка-ЮГ» — структури з ідентичними КВЕДами та аналогічним профілем діяльності, що і українська мережа «Пчілка».

Вона створена у 2015 році, вже після окупації Криму, і має юридичну адресу в Ялті.

За даними відкритих джерел РФ, компанія залишається активною та демонструє зростання фінансових показників, зокрема на 5 рік повномасштабної агресії.

У відкритому доступі працює сайт компанії “Пчелка-ЮГ” із актуальними рекламними пропозиціями. Як і бізнес Гельзіна в Україні, в Криму вона виготовляє кондитерські вироби.

Під прапором ворога: компанії Гельзіна перереєструвалися в рф?
ООО «Пчелка-Юг» — не єдиний випадок, який нібито вказує на ймовірну співпрацю Гельзіна з РФ. Аналіз його бізнесів у системі YouControl показує: значна частина компаній ймовірно має ризикові ознаки і потребує окремої перевірки. Його бізнес формувався у Донецьку — саме там була зареєстрована більшість структур. Після 2014 року він переїхав до Києва і продовжив діяльність уже тут. Водночас існує ризик, що частина компаній на окупованій території ймовірно не припинила роботу, а перереєструвалася під юрисдикцію окупаційної влади.

Зокрема, йдеться про ТОВ «ТГП» — за даними реєстрів, компанію, ймовірно, перереєстрували за законодавством країни-агресора у листопаді 2022 року.

Аналогічна ситуація, схоже, простежується і з іншими структурами, пов’язаними з Гельзіним. Зокрема, ТОВ «Нептун» та ТОВ «ЛУННЫЙ ГОРОД». Компанії з такими ж назвами та пов’язаними бенефіціарами з орбіти Гельзіна зареєстровані в Росії наприкінці 2022 — на початку 2023 року.

Під час аналізу цих структур, схоже, виявився ще один ймовірний збіг. Йдеться про Проніна Євгена Миколайовича. На нього в Донецьку зареєстровані дві компанії за однією адресою. І це ж ім’я знову з’являється серед бізнес-партнерів Гельзіна.

Збігів у цій історії, напевно, забагато, щоб списати їх на випадковість? Однакові назви, ті самі люди, схожі види діяльності — і все це паралельно існує в Україні та в російській юрисдикції під час війни.

У такій ситуації виникає пряме питання: куди зрештою йдуть гроші. Адже купуючи товари в мережі, пов’язаній із Гельзіним, споживачі, ймовірно, ризикують фінансувати бізнес, який паралельно працює на окупованих територіях і може сплачувати податки до бюджету країни-агресора.

Напевно, ці факти мають стати підставою для жорсткої і публічної перевірки з боку правоохоронних органів.