8 березня часто сприймають як «свято весни, квітів і жіночності», хоча насправді цей день має зовсім інше походження.

Міжнародний жіночий день виник як день боротьби жінок за рівні права - політичні, економічні та соціальні. Саме цей сенс у СРСР свідомо підмінили, перетворивши його на аполітичне «свято жінок» із тюльпанами та листівками. І навіть сьогодні в Україні для багатьох 8 березня асоціюється не з правами жінок, а з букетами тюльпанів, цукерками та обов’язковими привітаннями. Значною мірою це спадок радянської політики.

Міжнародний жіночий день бере початок на початку ХХ століття. Тоді жінки в різних країнах виходили на демонстрації, вимагаючи рівних політичних, економічних і соціальних прав. Це був день протесту і боротьби за право голосу, гідну працю та рівність у суспільстві.

Російські більшовики запровадили 8 березня як державне свято у 1921 році, повідомляє Український інститут національної пам'яті. Головною ініціаторкою цього стала діячка міжнародного феміністичного руху та більшовичка Олександра Коллонтай. Вона переконала більшовицького лідера Володимира Леніна зробити 8 березня державним святом.

Однак, це не був Міжнародний жіночий день чи Міжнародний день за права жінок, як його відзначають у світі. Це був Міжнародний день робітниць. Саме так у своїй програмній статті «охрестив» 8 березня Володимир Ленін. Радянська більшовицька пропаганда використала рух за емансипацію жінок у світі для посилення мобілізації жінок на важкі промислові та сільськогосподарські виробництва.
Образ колгоспниці, яка розриває зв’язок зі старим світом патріархального села та працює на благо соціалізму, впроваджуючи колективізацію, активно поширювався в часи Сталіна.

Після Другої світової війни влада СРСР активно просувала образ «ідеальної жінки» — тієї, що одночасно має бути невтомною працівницею, турботливою дружиною і бездоганною матір’ю. Радянські листівки та плакати малювали картинку щасливих жінок і героїчних матерів. Та за цією пропагандистською ідилією часто ховалися перевтома, нерівність і системна дискримінація.

З часом святкування поступово витіснили з публічного простору в приватний — у сімейні застілля та домашні привітання. Так 8 березня дедалі більше перетворювалося на день «жінки-матері», а не на день боротьби за права. Про рівність у СРСР говорити було небажано.

Пізніше сенс розмився ще сильніше: на радянських листівках з’явилися квіти, казкові персонажі та абстрактні побажання. Вітали вже не з Міжнародним жіночим днем, а з «весною», «красою» і «молодістю».

Так у радянській традиції 8 березня фактично втратило свій первинний зміст — нагадування про боротьбу жінок за рівні права. Саме в такому спрощеному вигляді цей день довгий час існував і в незалежній Україні.

Лише наприкінці 2000-х почали з’являтися феміністичні марші та публічні дискусії про справжній сенс цієї дати. Відтоді щороку в Україні точаться суперечки: чи варто залишати 8 березня державним святом і як його переосмислювати.

Якщо ви відзначаєте Міжнародний жіночий день, варто пам’ятати: його суть не в «жіночій красі» чи «святі весни». Це нагадування про довгий і складний шлях, який жінки пройшли, щоб мати право навчатися, працювати, голосувати — і сьогодні навіть захищати свою країну зі зброєю в руках.