У невеличкому селі Приозерному на Прикарпатті, яке і знайти не так просто, є свій палац, який  і нині - попри неймовірну занедбаність - вражає своєю подобою. Колись розкішна садиба у Приозерному, яке до 1961 року називалося Псари і вперше згадане (зокрема у книгах галицького суду) у 1449 році, свого часу належала графському роду Реїв - нащадкам древнього роду Потоцьких. Саме Реї у ХІХ столітті звели тут той палац, обриси якого ваблять до Приозерного залюблених в архітектуру рідного краю і нині.

фото: INSIDE-UA

Однак історія палацового комплексу (до якого входять садиба Рея, навколишній парк та в’їзна брама, що є нині пам'яткою архітектури національного значення) бере свій відлік від першого відомого власника цього села галицького підканцлера Юзефа Яблоновського. Саме цей чоловік будує в другій половині ХVІІІ ст. в Псарах палац, який витримують у стилі класицизму. Про цю споруду насправді збереглося  мало свідчень:  хіба що була вона прикрашена колонами, мала дерев’яний портик тощо. Після смерті Яблоновського його маєток через нюанси шлюбів успадковує його правнучка Вільгельміна (з роду князів Глоговських), дружина графа Станіслава Рея (1833-1873). І якраз із аристократичним родом Реїв найбільше пов’язують палац в Приозерному.

Отож новий власник села граф Станіслав Рей (нащадок древнього польського роду Потоцьких) розбирає старий палац, а поруч зводить нову садибу за проектом львівського архітектора Юліана Захаревича, чия творчість у свій час, як і творчість його сина Альфреда визначила магістральні шляхи архітектури Львова другої половини ХІХ – початку ХХ століття.

фото: Вікіпедія ( фото Катерини Байдужої)

Як стверджують історичні джерела, будівництво палацу, якому надали еклектичного стилю, завершили у 1882 році. Новий мурований будинок з баштами, високими скатами, чотириярусною вежею на високих підвальних поверхах нагадував замок, де кожен фасад був прикрашений оригінальною ліпниною. Окремим акцентом садиби стала в’їзна брама, розташована на одній композиційній осі з палацом. Оточував садибу ландшафтний парк, який засадили модринами, дубами, кленами, магноліями, ясенами та липами.

Пишуть, що аристократична садиба приваблювала бомонд з усього регіону. Однак з початком Другої світової війни її тодішній власник Людвік Рей назавжди виїжджає до Франції, де помирає 1978 року. У час війни в маєтку почергово дислокувались радянські й німецькі війська. І саме тоді палац було розграбовано, а його інтер’єри понищено. А після війни садибу на власні потреби забрала радянська влада, яка в часі замурувала в’їзну браму, щоб встановити памʼятник Леніну.