Багаторазова переможниця національного радіодиктанту Христина Гоянюк у прямому етері розкритикувала цьогорічний текст.

Про це йшлося в трансляції «Суспільного».

Львів’янка Христина Гоянюк разом з іншими учасниками писала радіодиктант у центрі Superhumans, де проходять реабілітацію військові та цивільні після поранень.

Багаторічну учасницю запитали про цьогорічний диктант, але та відповіла критикою.

«За 26 років це перший диктант, який звалив мене наповал. По-перше, недобре прочитаний. Сам текст дурнуватий. Я не знаю, хай би краще читав текст Павло Вишебаба, який минулого року диктував. За ним хоч можна було писати одразу всі розділові знаки», — сказала жінка, перш ніж її слова перебив ведучий.

«Ну, слова критики теж можливі в нашому житті. Пані Христина, судячи з настрою, уперше… Хоча побачимо. Можливо, попри те, що не встигала, але написала все ж таки без помилок», — сказав ведучий.

Голова правління «Суспільного мовлення» Микола Чернотицький перепросив за те, що ведучий перервав слова Христини Гоянюк: «З цього питання ми проведемо окрему редакторську роботу. Ми цінуємо різні погляди й не ховаємося від критики. Дякую всім, хто доєднався до Радіодиктанту національної єдності. Треба жити!».

Христина Гоянюк зі Львова є багаторазовою переможницею національного радіодиктанту. Зокрема, минулого року вона стала єдиною учасницею, що написала його без помилок.

79-річну жінку називали рекордсменкою України з найбільшої кількости написаних щорічних радіодиктантів національної єдности. З 2000 року вона не пропустила жодного диктанту. Батько жінки був учителем української мови та літератури, директором школи в Бориславі.

Та не єдина Христина Гоянюк мала зауваження. Так, посолка Канади в Україні Наталка Цмоць розповіла, що не все встигала записати. Комедіант Марк Куцевалов зізнався, що не розібрався з деякими словами, як-от «пітятко». Не минулося й без критичних коментарів у соцмережах.

Літературний критик Євген Баран узагалі виніс суворий вердикт: «Найгірший диктант національної єдности, який я писав. Написано для російськомовних, які вчать українську, і сам автор не добре її знає. А прочитання - жахливе. Переконався, що читати диктанти повинні вчителі-мовники. Не треба кіна. Треба спеціялістів. Але писати треба. Не дивлячись на процес. І не всупереч історії, а згідно з національною традицією».

Підготувала: Ніна Петрович