Цей замок бастіонного типу, входить до складу Національного заповідника "Замки Тернопілля" та має багату історію і складну долю, яка відображає історичні перипетії краю. 

Підзамочківський замок був заснований на початку XVII століття, приблизно у 1600 році, представниками шляхетського роду Творовських-Бучацьких, зокрема Яном Збожним (Творовським-Бучацьким). 

Цей був період, коли Галичина належала до Речі Посполитої, а історія цього краю була позначена частими війнами, зокрема з Османською імперією та кримськими татарами. Тому це робило будівництво оборонних споруд нагальною потребою. Розташування замку на високому плато над річкою Стрипа було стратегічно вигідним, адже дозволяло контролювати навколишню територію та захищати важливі торговельні шляхи.

У XVI–XVII століттях стик Галичини й Поділля, де розташований Підзамочок, був ареною численних конфліктів між Річчю Посполитою, Османською імперією та козацькими повстаннями. Замки в цьому регіоні відігравали ключову роль у захисті від зовнішніх загроз. Підзамочківський замок, збудований родиною Творовських-Бучацьких, а згодом перебудований представниками роду Потоцьких-Мовіле, став важливим оборонним пунктом. 

У XVII столітті замок неодноразово витримував облоги, що свідчить про його міцність і значення в регіоні.

Архітектура твердині

Підзамочківський замок є яскравим прикладом бастіонної системи укріплень, яка набула поширення в Європі в епоху Відродження та раннього Нового часу. 

Замок було зведено з червоного й охристого пісковику у стилі пізнього баштового типу – укріплення поєднували риси веж і бастіонів, із характерним для Поділля ренесансним оздобленням. Його план нагадував витягнутий п’ятикутник (80–90 м завдовжки), де три кути були підсилені кам’яними бастіонами, а найміцніші оборонні вузли розташовувались на півночі та півдні.

В’їзд із півдня складався з шестигранної вежі, брами й п’ятикутного бастіону. Над аркою воріт із білокам’яним ренесансним рустом розміщувався герб власників. Також там видно таблицю з латинським написом "Sustine et abstine" ("Терпи і пануй над собою"). 

Західне крило включало п’ятикутну житлову вежу та бастіон із масивними контрфорсами. Східний мур із бійницями захищав замок із найбільш вразливого боку, тоді як північний не мав бійниць –  його захищав крутий схил. На південному заході в стіні з бійницями була хвіртка, що вела з подвір’я в парк.

Парк із півдня захищали рів і вал, із південного заходу – мурований бастіон, а з північного заходу – схил гори, що спадав до потоку під самими мурами замку.

Загалом архітектура замку відображає перехід від середньовічних баштово-стінових укріплень до більш сучасних бастіонних систем, які враховували розвиток артилерії. Ренесансні елементи, як-от декор брами, вказують на вплив європейських архітектурних традицій, що проникали в Україну через Річ Посполиту.

Занепад фортеці 

Занепад Підзамочківського замку розпочався наприкінці XVII століття, коли він зазнав значних руйнувань під час османських нападів. 

У 1676 році під час великого походу Османської імперії на Поділля, що був частиною польсько-турецької війни 1672–1676 років, Підзамочківський замок зазнав руйнування. Його атакували частини турецько-татарського війська під проводом Ібрагіма Шайтана – одного з воєначальників султана. Це була частина масштабного наступу Османів на території Речі Посполитої, в межах якого постраждали багато фортець у Галичині та Поділлі.

Після ліквідації турецької загрози в першій чверті XVIII століття замки на західноукраїнських землях почали втрачати своє оборонне значення. Геополітичні зміни, зокрема поділи Речі Посполитої в 1770-х роках, остаточно підірвали стратегічну роль таких фортець. Замок перестав виконувати оборонні, репрезентативні та житлові функції, що призвело до його поступового занепаду.

У XIX столітті, за часів Австрійської імперії, при замку працювала папірня, а фортецю частково розібрали для використання будівельних матеріалів. Ця практика була типовою для багатьох українських замків, які втратили господарів і не підтримувалися в належному стані. Природні фактори, такі як ерозія та вплив погодних умов, також сприяли руйнуванню споруди. 

До XX століття від замку залишилися лише руїни мурів, веж і брами, які, попри свій стан, зберегли історико-культурну цінність.

Сучасний стан

Сьогодні Підзамочківський замок перебуває в стані руїн, але залишається пам’яткою архітектури національного значення. Збереглися високі мури, арка в’їзної брами, залишки веж і частково місця проживання власників. 

Замок входить до Національного заповідника "Замки Тернопілля", що сприяє його популяризації як туристичного об’єкта. Проте відсутність систематичних реставраційних робіт і консервації призводить до подальшого руйнування споруди. Замок відкритий для відвідувачів, і його мальовниче розташування приваблює туристів, які цікавляться історією та архітектурою.

Цікаво, що кілька років тому під час розкопок, археологи виявили біля південно-східної стіни замку давнє поселення трипільської культури: піч, крепіду, багато залишків кахелю, кераміки та тонкостінних бокалів. А це свідчить, що територія, де виник замок, була заселена ще задовго до середньовіччя – і тут збергіається тяглість культури та побуту протягом кількох тисячоліть.

Часткове відновлення Підзамочківського замку могло б надати йому нового життя та зробити важливим культурним і туристичним центром регіону. Однак для цього потрібні великі гроші. Навіть консервація та часткова реставрація коштує мільйонів. Тому для початку варто розвивати нові історико-культурні маршрути, проводити культурно-мистецькі акції, щоб залучати більше людей, які б цікавилися долею замку. Можливо, це б допомогло створити грантові програми для подальшого збереження замку.

Про цей замок є доволі мало легенд. Це пов’язано з тим, що довгий час тут ніхто не жив, відповідно, народна фантазія не мала підґрунтя для міфологізації фортеці. Однак деякі типові легенди все ж також розповідають про таємниці Підзамочківського замку.

Скарби замку та його підземелля 

Багато українських замків, як-от Пнівський чи Мукачівський, асоціюються з легендами про заховані скарби. Тому нічого дивного, що найпоширеніша легенда Підзамочківського замку – про мережу підземних ходів під замковими мурами, в одному з яких нібито заховані скарби магнатів Потоцьких. 

Пиво на "живій воді"

У XVII–XVIII ст. поруч із замком працювала пивоварня, де місцева вода, названа "жива вода", давала унікальний смак. Хтось навіть вірив, що ця вода не лише освіжала, а й допомагала… відшукати сховані підземні коридори замку, де міцні стіни охороняють давні таємниці. 

На порталі замку – композиція із левами,  що тримають герб роду Пилява: два леви – охоронці замку. Кажуть, у повний місяць ця кам'яна група ніби оживає – леви розгойдують хвости, а герб ніби світиться в темряві, шепчучи про приховані скарби…

Привид замку 

Як і в кожному давньому замку, у Підзамочківському замку теж блукає привид молодої жінки в білому. Кажуть, вона була донькою власника замку й закохалася в козака. Та батько заборонив їм бачитися, а козака стратили біля стін фортеці. У розпачі дівчина кинулась з вежі в прірву. Відтоді, у місячному сяйві, її примарний силует проступає на мурах – білий, наче порцеляна, і тихий, мов утілена скорбота…

Підготувала: Ніна Петрович