Він зазначив, що однією з перешкод для завершення російсько-української війни є хибне уявлення обох народів про психологію одне одного. Українці часто вважають, що розуміють росіян завдяки спільному минулому, культурному досвіду та особистим контактам. Проте, наголосив Портников, такі знання не завжди відображають особливості суспільства загалом.

"Неймовірною проблемою російсько-української війни, яка, в принципі, не створює жодних умов для її завершення, є повне нерозуміння обома народами психології один одного. Росіяни абсолютно впевнені, що українці — один народ із росіянами. А українці, можливо, і не вважають себе одним народом із росіянами, але принаймні думають, що розуміють, як росіяни влаштовані", — сказав журналіст.

За словами Портникова, значна частина українців і росіян має обмежений досвід знайомства з життям за межами власного регіону чи соціального кола. Тому уявлення про сусідній народ часто формуються на основі поодиноких контактів, а не глибокого розуміння його суспільних цінностей та історичного досвіду.

Журналіст також запропонував замислитися, чому Російська імперія, а згодом і Радянський Союз підпорядкували собі Україну, Білорусь та народи Центральної Азії, а не навпаки. На його думку, для розуміння російської моделі поведінки варто враховувати готовність терпіти - заради територіальних здобутків - низький рівень життя, жорстокість і знецінення людського життя.

"Готовність усе терпіти заради території - рабська покірність, тому що територіальні надбання, сама експансія компенсує рабство. По-друге, дуже низький життєвий рівень, який може не дозволити помітити, що стало жити гірше. Потім — жорстокість, абсолютна відсутність ціни людського життя і підступність", — пояснив Портников.

Як приклад підступності Росії він навів переговори радянської делегації з представниками басмацького руху в Центральній Азії у 1920 році. За словами журналіста, радянська сторона пропонувала визнати кордони та укласти перемир'я в обмін на роззброєння й відмову від військових союзів із сусідніми країнами. Портников провів паралель із сучасними переговорними підходами Москви, зазначивши, що російська модель поведінки має тривалу історію.

Водночас журналіст наголосив, що українське суспільство відрізняється від російського ставленням до свободи та держави. На його думку, українці не сприймають територіальне розширення як самоціль і не готові автоматично підкорятися грубій силі. Важливою особливістю України він назвав здатність громадян самоорганізовуватися, збирати кошти й брати на себе функції, які в кризових умовах не виконує держава.

"Росіяни вірять, що якщо зруйнувати державу, населення капітулює. А українське населення, як ви знаєте, - само по собі держава: люди самі збирають гроші, самі самоорганізовуються,  підміняють державу. В Росії немає цієї самостійної готовності до об'єднання", — зазначив Портников.

Ще однією відмінністю він назвав ставлення до домовленостей. За оцінкою журналіста, російська політична культура тяжіє до нав'язування власної волі, тоді як українці можуть сприймати угоди, укладені під примусом, як несправедливі й не вважати себе зобов'язаними їх дотримуватися.

"Якщо ти тиснеш на українця, саме тиснеш, і він із тобою домовляється під тиском, ти маєш бути готовий до того, що він тебе обмане.  Він буде вважати, що ти його просто примусив до таких домовленостей. Ти не хотів із ним по-людськи говорити", — сказав Портников.

На думку журналіста, саме нерозуміння цих глибинних відмінностей заважає українцям і росіянам адекватно оцінювати поведінку одне одного та створює додаткові перешкоди для пошуку шляхів завершення війни.