Український громадський і політичний діяч, співзасновник УНА-УНСО, ексв'язень РФ Микола Карпюк загинув на фронті в Запорізькій області у віці 62 років.

"На фронті, на Запорізькому напрямку, загинув Микола Карпюк. Та людина, яку Росія утримувала у своїх в'язницях і яку вдалося повернути в Україну… Він був дійсно сильною постаттю. А сьогодні мені повідомили, що він загинув. І це ще одна велика втрата для України", – написав позафракційний народний депутат Верховної Ради VIII скликання, блогер Борислав Береза у Facebook в неділю.

Керівник Дослідницько-аналітичної групи InfoLight.UA Юрій Гончаренко та перший заступник голови партії "УДАР Віталія Кличка" Артур Палатний підтвердили цю інформацію.

"Загинув Микола Карпюк… Людина, яка все життя присвятила Україні, яка ніколи не гналася за славою, грошима чи посадами. Людина, яка витримала катування в російській тюрмі. Яку викрали в 2014, бо розуміли його вагу для національного руху України. Жив і пішов один з найвеличніших воїнів! Пішов в бою, як жив все життя", – написав Гончаренко у Facebook.

"Пішов з життя мій друг, людина незламної волі та справжній патріот України – Микола Карпюк… Микола Андронович присвятив життя боротьбі за Україну. Пройшов революції, роки російського полону та тяжкі випробування, але залишився незламним. Навіть після 60 років він пішов воювати, захищати рідну землю", – написав Палатний.

Карпюк, 1964 р.н., ще у 1989 році вступив в Українську гельсінську спілку, пізніше очолював Рівненську обласну організацію Української національної асамблеї (УНА), сформував і став командиром першого загону Української національної самооборони (УНСО). В 1992-93 рр брав участь у війні в Молдові, у 1993 – в Грузії. У 2000-01 рр брав участь в акції "Україна без Кучми", за що засуджений до п'яти років ув'язнення; у жовтні 2015 року Європейський суд з прав людини виніс рішення, відповідно до якого держава Україна мала виплатити Карпюку компенсацію. Після звільнення взяв участь у Помаранчевої революції, у 2005 році нагороджений орденом "За мужність" III-го ступеня. У 2013-14 рр брав участь у протистояннях під час Революції гідності.

У 2014 році поїхав до РФ на перемовини щодо скасування незаконного "референдуму" про анексію Криму, де затриманий, ув'язнений, проти нього застосовувалися тортури. Разом з іншим українцем Станіславом Клихом був засудженим у справі про участь у бойових діях у першу чеченську кампанію в складі УНА-УНСО. У 2019 році був звільнений з російської в'язниці разом з іншими 34 українськими заручниками у ході обміну полоненими між Україною та РФ. З початком повномасштабного вторгнення РФ в Україну став на захист України.