5 липня 2014 року Україні вдалось звільнити Слов’янськ, Краматорськ, Дружківку та Костянтинівку та перетворити їх на смугу фортець, які тримають лінію фронту. 

"12 років тому північ Донеччини видихнула з полегшенням: росіяни втекли зі Слов’янська, Краматорська, Дружківки та Костянтинівки. Втекли не самі по собі. Їх вибили українські військові, нацгвардійці, спецслужби, добровольці – усі, хто тоді тільки збирав нашу силу в кулак і вже доводив: Донеччину Оосії не віддамо. 5 липня — це день, коли люди знову побачили український прапор у своїх містах і зрозуміли: свобода повертається тоді, коли за неї б’ються", – написав начальник Донецької ОВА Вадим Філашкін.

Водночас нині Слов’янський напрямок нині є одним з найгарячіших. Тож замість святкових заходів до річниці визволення, традиційні воєнні звернення: у Слов'янську пошкоджено 2 приватні будинки, вантажівку і легковик. У Краматорську поранено 5 людей, пошкоджено торгівельний об'єкт. В Олександрівці пошкоджено багатоповерхівку, в Очеретиному — інфраструктуру. У Дружківці 1 людина загинула і 1 поранена, пошкоджено автомобіль.

"Сьогодні ці міста знову поряд із війною. Але вони не здалися тоді й не здаються зараз. Працюють, тримаються, допомагають війську, підтримують людей і залишаються частиною великого українського спротиву, – додав Вадим Філашкін. – Дякую всім, хто звільняв північ Донеччини у 2014 році. Дякую кожному, хто захищає її сьогодні. Той липень навчив нас простого: росіян можна бити, їх можна зупиняти, їх можна змушувати тікати. Головне – пам’ятати, за що ми стоїмо".

12 квітня 2014 року озброєні бойовики на чолі зі Ігорем Гіркіним (Стрєлковим) захопили адмінбудівлі Слов’янська. Фактично, це був перший населений пункт, захоплений російськими диверсантами. Того ж дня проросійські бойовики з’явились у Краматорську. Тоді міліція фактично не перешкоджала їм, натоміть у мережу облетіло відео, як беззбройні краматорські жінки проганяли автобус з озброєними бойовиками. 

У ніч з 12 на 13 квітня РНБО прийняла рішення про проведення Антитерористичної операції. Тоді слово "війна" воліли уникати. Уже наступного дня відбулась перша спроба вибити бойовиків зі Слов’янська. Тоді українським військовим вдалось ліквідувати деякі блокпости, однак у місто вони не зайшли. Пізніше, українські війська перейшли до тактики блокування Слов’янська. У ході боїв їм вдалося зайняти панівну висоту – гору Карачун. 4 липня відновили контроль над смт Райгородок та селами Різниківка і Рай-Олександрівка, та  вийшли до автотраси "Харків — Довжанський". 4 липня було звільнене місто Миколаївка. А уже в ніс з 4 на 5 липня бойовики почали відходити. Тож уже 5 липня над Слов’янськом та Краматорськом знову замайорів український прапор.

Після 2014 року саме Краматорськ став фактично адміністративною столицею підконтрольної Україні частини Донеччини. Туди навіть була перенесена обласна адміністрація.

Смуга фортець, яка стримує ворога

Звільнення Слов’янсько-Краматорської агломерації значною мірою переламало хід російського наступу у 2014. З одного боку, це мало величезний вплив на підняття морального духу українців, насамперед українських військових. З іншого боку, промзони цих міст Україна перетворила на смугу фортець, які на сьогодні є головним українським опорним районом на  Донеччині. Після звільнення Слов'янська та Краматорська тут вибудували багаторівневу систему оборони: укріплені райони, систему вогневих позицій, підготовлені рубежі між містами агломерації. Саме тому військові часто говорять про Слов'янсько-Краматорський укріплений район.

Саме тому військові аналітики схиляються до того, що російські війська знову намагаються здобути контроль на над Слов’янськом та Краматорськом. Аналітики Institute for the Study of War називають цей район "фортечним поясом Донбасу". 

Керівник Центру підготовки операторів БПЛА Віктор Таран (Крук) назвав Слов’янсько-Краматорську агломерація "Судетами" – (внаслідок Мюнхенської угоди Чехословаччину змусили віддати частину Судет, де були фортифікаційні споруди)  Німеччині, у результаті гітлерівські війська відносно легко окупували всю країну).

“Це пояс міст і промзон, річкових долин і панівних висот, перетворений на фортифікаційну смугу, який тримає фронт з 2014 року, зупиняючи російські штурми на вузькому фронті. Його втрата означатиме, що ворог вийде на рівнину, де немає природних бар’єрів, і отримає прямі коридори на Харків, Полтаву, Дніпро", – написав він. 

Однак цінність агломерації – не лише її географічні особливості та панівні висота. Це головний транспортний  вузол регіону.. Саме через Краматорськ проходять дороги та залізничні колії, якими забезпечуються українські війська на кількох напрямках. 

Якщо Росія захопить Слов'янськ і Краматорськ, то вона відкриє собі шлях на Лиман, північ Харківщини та захід Донеччини.