Лідер ОУН Мельник повернувся до України, про яку мріяв, - президент
Останки лідера ОУН, полковника армії УНР Андрія Мельника та його дружини Софії Федак 25 травня перепоховали на Національному військовому меморіальному кладовищі на Київщині, повідомляє Суспільне.
Володимир Зеленський подякував усім, хто працював над поверненням решток Андрія Мельника та його дружини до України.
"Полковник Андрій Мельник повернувся в Україну іншу: не ту, яку змушений був залишити, а ту, про яку мріяв. Мріяв він і ще тисячі інших таких значимих українських постатей. Я дякую усім, хто справді старається, щоб наша українська національна пам’ять залишалася пам’яттю живою. Я вдячний кожному й кожній, хто працював, щоб таке повернення українських величних постатей відбувалось і щоб Український народ отримав свій пантеон героїв", — написав президент
Андрій Мельник – видатний військовий і політичний діяч XX ст. Він був полковником армії УНР, близьким побратимом і родичем Євгена Коновальця. Також був співзасновником УВО (Української військової організації), крайовим комендантом. Активна українська діяльність Мельника привела до його арешту 1924 року і п'ятирічного ув'язнення в польських тюрмах.
У 1938-му, після загибелі Коновальця, за його усним заповітом Мельник очолив Провід українських націоналістів. Під час Другої світової війни перебував у Берліні, однак швидко розчарувався у німецькій політиці щодо України.
Після розколу в ОУН очолив більш помірковану частину. Організував засилання у великі міста України "похідних груп" для розгортання пропагандистської роботи, керував діяльністю ОУН на українських землях. Це викликало невдоволення гітлерівців. Від початку 1942-го утримувався під домашнім арештом, а з лютого 1944-го – у концтаборі Заксенгаузен.
Після закінчення Другої світової війни Мельник певний час перебував у таборах переміщених осіб. Згодом отримав запрошення великого герцога Люксембурзького бути його гостем і з кінця 1945 року жив у Люксембурзі.
У повоєнний період всі свої сили він присвятив боротьбі за консолідацію емігрантських сил. У 1947-му обраний довічним головою ОУН. У 1957-му виступив із програмою створення Світового конгресу українців, яка була реалізована вже після його смерті.
Помер 1 листопада 1964 року в Кельні, був похований на міському цвинтарі Бонвуа в Люксембурзі.
Підготувала: Ніна Петрович





Общество «На країни Євросоюзу суне аномальна спека»
Происшествия «Справа про "порноофіси": Топпосадовці Нацполіції вийшли під заставу»
Происшествия «Спротив триває: 1551-ша доба протистояння України збройній агресії Росії»
Киев «Кличко сообщил о последствиях атаки врага на Киев»
Политика «ООН, ОБСЄ, Рада Європи та ЮНЕСКО мають надати "адекватну та рішучу відповідь" агресору, – Сибіга»
Киев «У Києві мародер обкрадав ушкоджені під час російської атаки квартири»