Андрій Венгрин — український бізнесмен, чиє ім’я в публічному просторі найчастіше пов’язують із вугільною промисловістю Львівсько-Волинського басейну. Станом на початок 2026 року інформація про нього базується переважно на журналістських розслідуваннях у сфері енергетики та вуглевидобутку.

За даними Стокорупційного моніторингу Львівщини, «схеми» Венгрина роками дозволяють відмивати мільярди гривень на махінаціях із вугіллям. У результаті державні шахти занепадають, шахтарі втрачають стабільну роботу, а держава — критично важливий ресурс для ТЕС.

Розквіт діяльності Венгрина ЗМІ пов’язують із часами, коли енергетичну галузь курували колишній міністр Ігор Насалик та екс-нардеп Ігор Кононенко. Йшлося про лобіювання інтересів пов’язаних із ним компаній у постачанні обладнання та реалізації вугілля для державних підприємств.

У медіа також з’являлася інформація про його взаємодію з народним депутатом Юрієм Камельчуком. Водночас гірничі профспілки неодноразово називали Венгрина неофіційним куратором державних шахт «Львіввугілля» та «Волиньвугілля».

Попри зміну керівництва галузі та війну, вплив Венгрина, за даними журналістів, зберігся. Його пов’язують із компаніями, що постачають обладнання для шахт і займаються реалізацією вугілля. Частина цих структур фігурувала у розслідуваннях про завищення цін та доведення підприємств до фінансової кризи.

За даними медіа, Венгрин і далі контролює окремі шахти через довірених осіб. Зокрема, у 2024 році його племінник Андрій Петрик отримав підозру у справі про розкрадання вугілля на шахті «Надія» — цей кейс розглядають як частину ширшої мережі впливу. Водночас правоохоронні органи досліджували діяльність пов’язаних із Венгриним структур через підозри у махінаціях із вугіллям і збитках державі на мільйони гривень.

Родинний бізнес на державному вугіллі

Кримінальна команда Венгрина складається з низки ключових осіб, які павутинням впливу та родинних зв’язків обплутали вугільну промисловість Західного регіону. Один з ключових гравців — племінник Андрій Петрик, власник низки фірм-прокладок (ТОВ «Укрвуглеторг», ТОВ «Львів вуглепром», ТОВ «ВТО «Укрресурс»), що формально займаються торгівлею паливом, а фактично — обслуговують схеми.

Андрій Петрик відомий не лише любов’ю до дорогих авто (зокрема чорної Toyota Land Cruiser з «елітними» номерами), а й роллю «міні-смотрящого» від Венгрина над шахтою «Надія».

Правоохоронці підозрюють групу осіб, серед яких і Петрик, у масштабному розкраданні вугілля. За даними слідства, його вивозили без обліку та продавали за готівку, а компанії Петрика легалізували продукцію. Збитки оцінюються у понад 2,4 млн грн.

Його компанії також фігурують у справах про податкові порушення, відмивання коштів і постачання вугілля сумнівної якості за завищеними цінами.

Ще одна «родинна гілка» — Павло та Михайло Танчеви. Один фігурував у справі про розтрату коштів, інший — у схемах розкрадання вугілля на шахті «Надія».

Серед ключових фігур також директор ДП «Волиньвугілля» Микола Шикер, якого підозрюють у нецільовому використанні понад 32 млн грн.

Пляшкове горлечко на мільйони

Нині Венгрин намагається встановити контроль над ЦЗФ «Червоноградська» — ключовим підприємством із збагачення вугілля.

За даними розслідувань, на керівні позиції там уже заведені пов’язані з ним особи — Петрик, Шикер і Танчев.

Ця фабрика — центр схеми: вугілля з державних шахт продається «прокладкам», змішується з відходами і вже у вигляді «збагаченого» продається ТЕС за значно вищими цінами.

Різниця — понад 500 грн на тонні — перетворюється на сотні мільйонів гривень щороку.

Формально все виглядає легально: договори, акти, рахунки. Але по факту — державні шахти збиткові, шахтарі без зарплат, а гроші осідають у пов’язаних структурах.

«Збагачення» без збагачення

ЦЗФ «Червоноградська» з 2018 року в санації і фактично не працює: борги, зупинка виробництва, зношене обладнання.

Але навіть у такому стані підприємство використовується в схемах — зокрема через старі відходи збагачення.

Є ризик, що фабрика взагалі не буде відновлена, а перетвориться на інструмент для викачування грошей.

На цьому фоні постає критичне питання: як без збагачувальних потужностей державні «Львіввугілля» та «Центренерго» підготуються до зими 2026/27?

Без термінових рішень держава ризикує втратити ключову ланку паливного циклу.
А історія з ЦЗФ «Червоноградська» — це вже не просто корупція, а питання енергетичної безпеки країни.