17:08 / 10.04.2018 Общество

Депутат абсурду. Владислав Голуб – політик нової формації?

Як нардеп опускається до дрібної бридкої помсти на своєму виборному окрузі

Picture

Нещодавно на одному з центральних телеканалів показали, як журналістка у Верховній Раді перевіряла депутатів на предмет психічного здоров'я. Банальний кумедний експеримент. Проте доволі смішно було дивитися на те, як поважні мужі із закритими очима тицяли вказівним пальцем собі в носа, аби довести, що вони адекватні. І чим більше вони це робили, тим менше вірилося в адекватність. Сюрреалізм, не інакше. Склалося таке враження, що в нашому парламенті поселився невідомий вірус, який нещадно косить бідних обранців. Який? А це спробуємо дослідити на прикладі одного з депутатів, який чи не найбільш яскраво символізує абсурдність нинішньої законодавчої гілки влади. 

Владислав Голуб. Юний народний депутат, обраний відразу після Майдану на доволі гучному 197 окрузі. Там, де відбувались перевибори восени 2013-го, і де зі справжніми боями таки зумів перемогти опозиційний кандидат. Наступного року все було вже зовсім не так. Яким чином далася перемога молодому екс-помічникові народного депутата, члену команди Черновецького, а також постмайданівському заступнику голови КМДА, - це вже історія. З нехорошим духом така історія, адже трьох Даценків в бюлетенях (двоє з них –  невідомі випадкові тезки попереднього депутата) та колосальні фінансові вливання у виборчу кампанію реформатора пам’ятають на Черкащині ще досі. 

Але переможців не судять, як відомо. Жителі ж округу дійсно плекали надію на те, що Владислав стане обличчям нової української політики. Молодий, незалежний. А за молоддю ж майбутнє? Незалежність дуже швидко спростували громадськість та ЗМІ, котрі оприлюднили детальні розслідування про дуже тісні відносини новообраного парламентаря із відомим олігархом, а також доволі цікаві родинні зв’язки в особі депутата ВР від «Батьківщини» Соболєва, котрий за сумісництвом ще й виявився тестем нашого героя.

Дебют

Насторожили місцевих і перші кроки політика на окрузі. Після пафосних патріотичних промов на відкритті пам’ятника Героям Небесної Сотні, зовсім скоро Голуб просто надурив тамтешніх громадських активістів, волонтерів та майданівців: пообіцявши нарешті зустрітись з ними, банально втік. Відповідь на протести була взагалі еталонною. Нардеп руками свого вірного помічника поскаржився до поліції про ледь не штурм приймальні та палаючі шини довкола. Неприємно здивувалися тоді дійсно всі, проте це був лише перший крок в нескінченних пригодах 197 виборчого округу.

За результатами щойно згаданого переляку, молодий парламентар дуже швидко визначив для себе головних ворогів. Список очолили однопартієць та губернатор області Юрій Ткаченко, депутат обласної ради Віктор Полозов та міський голова Золотоноші Віталій Войцехівський. Можливо і їхня вина в тому, що недоторкане тіло обранця посміли турбувати якісь там не зовсім лояльні активісти (не допрацювали на місцях!), проте бідна трибуна Верховної Ради відтоді щоп’ятниці терпіла демагогію та популізм народного депутата. Під час регламентованих годин відкритих заяв той хіба що в глобальному потеплінні не звинувачував перелічених вище осіб.   

Крім цього, були й елементи шоу, котрі давно вже увійшли до місцевого фольклору. Наприклад, коли наш герой істерично бігав по парламенту за своїм ворогом №2 Віктором Полозовим, десяток разів перепитавши, що ж він там робить. Ну й логічно, хіба ж місце в будівлі на Грушевського необраним? Для них приймальня на місці і заява про шини.

Ще більша істерика, котра створила позитивний настрій жителям лівобережної Черкащини  на тиждень вперед, відбулась трохи згодом. Це коли до черкаської приймальні політика принесли страшний невідомий конверт. Ситуація до болю банальна – місцевий такий собі «особливий» чоловічок частенько відвідує партійні офіси та редакції засобів масової інформації, надаючи на папері свої думки та скарги. Нічого екстраординарного. Проте Владислав Голуб такої нагоди не міг змарнувати. Вже за годину він емоційно та ефектно випалив з трибуни Ради про те, що виходить із лав БПП. Заразом звинуватив у замаху та погрозах тих самих Ткаченка, Полозова і Войцехівського. Сміялися з нього тоді навіть малочисельні прихильники.

Ну а зовсім сумніви зникли, коли нардеп влітку 2017 року відвідав такі собі дебати в будинку культури Золотоноші. До останнього граючи роль освіченого європейського парламентаря, знавця трьох мов та економічного генія, таки не втримався. За присутності чималої аудиторії, нерви у нього все ж не витримали, тому перед всім загалом прямим текстом він поскаржився на те, як його послали на всім відомий чоловічий орган. Це, до речі, за присутності жінок. Молодий, із закордонними вищими освітами, цілий делегат десятків єврокомісій. Але вірус, як бачимо, безжальний. Молодь в першу чергу косить.

Початок «священної» війни

Якщо трохи прибрати сарказм, то вимальовується типова картина для українського парламентаризму. Отримуючи мандат депутата, народні обранці, зрозумівши всі формальні і неформальні переваги нового статусу, роблять все для того, щоб не втратити його. І тут вже не гребують жодними методами. Приклад Голуба можна заносити в депутатську енциклопедію. Для знищення потенційних конкурентів зовсім не треба демонструвати свою ефективну роботу, чи підключати якісь там зв’язки. Достатньо приділити час, запастись папером, ручками та вірними помічниками, щоб постійно писати найрізноманітніші заяви і звернення до всіх правоохоронних органів. Я депутат, я маю право. Без обговорень.

Згідно з цими заявами, в тій самій Золотоноші вже порушено безліч кримінальних справ. Ступінь (чи наявність) вини, звісно ж, визначить суд, але з кожним наступним подібним кроком дедалі більше зрозуміло – ми стаємо свідками елементарної помсти. І цього не приховує навіть сам парламентар. Своїми діями, на прикладі цього міста, він прямо демонструє всім чиновникам 197 округу, які будуть формувати адмінресурс на наступних виборах, що проти них теж цілком просто можуть розпочатися слідчі дії. Бо я депутат, я маю право.

А що Золотоноша? А це невелике мальовниче містечко дійсно опинилося нині ледь не на краю прірви. Що й логічно. Коли в провінційному місті відкривається низка кримінальних справ, пов'язаних з бюджетними коштами, з державного бюджету в подальшому дуже проблематично знову отримати фінансування. Хто ж дасть кошти на свій страх і ризик? Кому потрібні проблеми із молодими та енергійними народними обранцями? Тому об’єкти будівництв та реконструкцій автоматично стають довгобудами. А тим часом, за всіма законами популізму, цим дуже вдало користується й сам народний депутат. Підбурювання людей на тему того, що міська влада нічого не робить, дає відразу три козирі в руки: власний рейтинг, знищення політичних ворогів, майданчик для піару пригодованих громадських активістів.  

Але й тут складно. Купа сил, тисячі слів та промов, сотні тисяч безкоштовних газет та брошур, стерті букви на клавіатурах помічників не дають бажаного ефекту. Україна не та, українці не ті. Всі прекрасно розуміють, що державні кошти дерибанять не в провінції, а в столиці. І поки тут триває війна, ініційована місцевим амбітним Наполеоном, ті гривні, на які розраховували жителі Золотоноші, отримають інші міста. А ті самі дядьки з Києва знову «хапнуть» свою долю. А в цій долі, як відомо вітчизняному виборцю давно, своє нагодоване місце мають і народні депутати. Тому таким, як наш герой, зовсім не потрібні на окрузі ті, від кого він не отримаєш відкати.

Істерика

Але час йде. До виборів вже дуже мало часу. Тому методи не обираються, інтенсивність підвищується. Без, як-то кажуть, «вихідних та прохідних». Поки весь православний світ готувався до святкування Великодня, на Страсну п'ятницю політик не забув знову згадати про "злочинців із Золотоноші". Метод відомий – чергова демагогія з трибуни Верховної Ради. Тільки цього разу яскраво видно було поспіх. Судячи з виступу та численних помилок, Владислав Голуб бачив текст, написаний на листочку, максимум вдруге. Та й сама промова, як здається, написана дуже нашвидкуруч першою помічницею. Халтурить.

Вже наступного дня, в суботу, не без благословіння нардепа, в деяких ЗМІ було встановлено черговий рекорд. Тепер "золотоніські князьки", на думку цих «авторитетних» видань, хотіли вкрасти вже аж 63 мільйони гривень державних грошей. А народу що? Зайва прекрасна тема для обговорення перед Великоднем. Тим більше, це ж так просто, - взяв і переказав на картку через Приват24 оті 63 мільйони. Завтра буде 100. І таки буде, бо ще  свіжа в пам'яті жителів Золотоноші арифметична прогресія з вуст парламентаря та пригодованих «журналістів» у вигляді цифр 15, 20, 35, а потім і 50 мільйонів.

Звідки такий поспіх та нелогічність? Бо мало ефективності. Парадокс ситуації в тому, що типовий виборець 197 округу, після штурмів ОВК в 2013, вже зовсім не реагує на будь-яку інформацію обранця-реформатора. Наїлися. Хоча сподівання від місцевих з боку народного депутата були неабиякими. Таки жителі маленьких містечок Черкащини звикли вірити обіцянкам столичних політиків. Тому й нещодавно весь округ буквально засипали тоннами книжечок, на дорогому папері, з якісною повнокольоровою поліграфією.  Кожна поштова скринька, кожен під'їзд будинку отримав цей так званий звіт про роботу нашого героя за три роки своєї депутатської діяльності. Багатьох здивувало, але, як виявилося, весь цей час він тільки те й робив, що "вибивав" гроші з бюджету та фотографувався із вдячними виборцями на фоні супероб'єктів. Ну як супер, де майданчик дитячий, а де й на фоні привезеної політичним конкурентом вантажівки шиферу…

Сотні тисяч гривень невідомого походження марно витрачені й тут. Виборці 197 округу вже давно прекрасно розуміють, що наповнити бюджет можна лише тоді, коли заборонять красти олігархам. Тоді не потрібно ні вибивати, ні виривати, ні пафосно звітувати про це. Якраз тоді грошей вистачить на всіх. А ось тут у Владислава проблемка. Адже саме він восени героїчно відстоював відшкодування величезних мільярдних дотацій з бюджету не простим фермерам, а олігархам. Відстояв. Реформатор таки! Кажуть, за це непогано отримав. 

Падіння рейтингу

Ну а невдячна Золотоноша досі продовжує псувати рейтинги народного депутата. Як виявилося, за період його діяльності, в інфраструктурні об'єкти міста інвестовано чималі суми і без сприяння парламентаря. А тут в людини виникла вже не просто образа. За допомогою столичних покровителів вирішив наш герой "відшмагати" непокірних. Та так, щоб іншим стало зрозуміло: він - єдиний депутат від округу на всі часи.

Страшно? Страшно. Хто не з ним, той хай пригадає долю колишнього мера Черкас Одарича. З’їв, навіть не пережовуючи. На черзі бунтівна Золотоноша. Тут підхід більш серйозний. Після заяв з парламентської трибуни про розкрадання, порушено кримінальні  справи щодо всіх золотоніських об'єктів. По двох наразі оголошено підозри. В питанні очисних споруд справу передали до суду і стало зрозуміло, що порушень не виявлено. Політик, в свою чергу, вже повідомив про майбутню заяву до Європейського суду.

На колекторі веселіше: справа передана до НАБУ. І сьогодні, коли вже тричі проводились обшуки цілими бригадами правоохоронців та спецпризначенців, у жителів Золотоноші виникає відразу два питання. Скільки мільйонів витрачено на всі ці показові каральні виїзди? Чим аж так керівництво міста перетнуло дорогу нардепу? А відповідь проста. Результати останніх соціологічних опитувань на 197 окрузі свідчать про вкрай низькі шанси Владислава Голуба потрапити до парламенту знову. І жодний адмінресурс вже не допоможе. Тому потрібно терміново показати себе в якості непримиренного борця з крадіями та корупціонерами.

А чи буде ефект? Спірно. Ні для кого з місцевих давно не є здивуванням численні підозри щодо розкрадань під час так званого чищення річок Золотоношка та Суха Згар (п’ять мільйонів було освоєно в останній дні грудня!), проведення ремонтних робіт в освітніх закладах округу, облаштування «економних» котелень. Особливо багато питань виникло останнім часом після ремонту золотоніської Центральноі районної лікарні. Але питання лишаються без відповідей, адже всі перевірки блокуються самим народний депутатом. Не можна перевіряти те, що здійснено за його сприяння.

Тим часом в Золотоноші вже шириться новий анекдот.

- Ви знаєте, скільки коштує сприяння від нардепа?

- Рівно 1200 гривень за один квадратний метр!

Пояснення: саме така різниця зафіксована  при встановленні вікон в місті та районі. 2100 гривень – стільки коштував один квадратний метр в лікарні (за сприяння!). 900 гривень – вартість метру вікна в міській гімназії (без сприяння). Про це, до речі, ЗМІ, що служать парламентареві, мовчать. А поки що місцеві вже очікують пафосні звіти обранця про те, як він ледь не своїм тілом врятував для держави 63 мільйони. І, звісно ж, жодного слова не напишуть, скільки вкрадуть олігархи завдяки ініціативам та поправкам, втіленим Владиславом. Там, ясна річ, кримінальні справи навіть і не думають порушувати. Депутат своїм правом не скористався.

Мораль

Голий результат. На сьогодні місцева влада Золотоноші замість того, щоб продовжувати розвивати місто, тільки те і робить, що відбуває обшуки, ходить на допити, знімає для правоохоронців ксерокопії, доводить в судах свою правоту. Скільки на це все витрачається робочого часу, людських та фінансових ресурсів – рахувати страшно. А тим часом в центрі міста ніяк не зариють яму. Грошей під цей проект ніхто не дасть. Страшно. Кому це вигідно? Не  місцевим, це точно. 

Наступні ж вибори на за горами. Не відомо достеменно, чи багато людей і за які гроші будуть агітувати за Голуба. Але вже точно відомо, що дуже велика кількість жителів Золотоноші і району готові відкрити справжнє обличчя парламентаря виборцям. Причому, безкоштовно. Далі буде цікавіше.

А поки що «депутатів-реформаторів» нещадно продовжує косити вірус українського популізму. Вакцину досі не знайдено.

Загрузка...