В тому, що нинішній Кабмін має дещо специфічне ставлення до державних фінансів, суспільство переконувалось вже не раз. Постійне скиглення про нестачу грошей на фоні підозр у працюючих досі корупційних «схемах» – це шлейф, який, схоже, назавжди закріпився за «урядом реформаторів».

Про це повідомляє ПІК.

Але не тільки корупція призводить до того, що держава бідніє. У підлеглих Яценюка є іще одна катастрофічна вада – недбалість та повна відмороженість у випадках, коли Україну примітивно грабує хтось ззовні.

А пограбунок іде.

Азарівська спадщина

Почнемо з примітивного у своїй суті запитання – чи зайві у бюджеті України, скажімо, 330 мільйонів доларів? Навіть школяр відповість, що така сума могла б дещо виправити бюджетний дисбаланс. Але Кабмін так не вважає…

Ще 25 листопада минулого року Народні депутати з Міжфракційного депутатського обєднання «Депутатський контроль» спрямували до керівництва КМУ, МВС, СБУ, ГПУ депутатський запит вельми цікавого змісту. Депутати Г.Кривошея, В.Романюк та М.Гаврилюк просили розібратись із дивним прикладом «міжнародної співпраці», в результаті якого в України доволі тупим і нахабним методом поцупили 330 мільйонів доларів. А можливо, і більше.

Мова іде про контракт, укладений ще за часів Миколи Азарова із британсько-голандською компанією «Shell», якій свого часу аж кортило видобувати газ на так званій Юзівській площадці. У найкращих традиціях регіональних часів, у цей проект були імплантовані інтереси «донецьких»: основним оператором  проекту було призначено ТОВ «Надра Юзівська». 10 відсотків у цій комерційній структурі належать компанії «СПК-Геосервіс», яка, за даними відкритих джерел у ЗМІ, пов’язана з колишнім міністром енергетики та вугільної промисловості України Едуардом Ставицьким. При цьому засновник «СПК-Геосервіс» має кипрську юрисдикцію.

Едік Ставицький відчуває, що пахне грошима…

До того ж щедра України під час підписання контракту виділила 25 мільйонів доларів у вигляди так званого «бонусу підписання». Куди поділись ці гроші, досі достеменно невідомо.

Як водиться, було укладено Угоду з розподілу продукції (себто газу), а інвесторам щедрий Азаров надав відчутні податкові пільги.

… І задоволена Shell почала освоювати Юзівську площадку, чесно видобуваючи український газ.

Форс-мажорні мільйони

10 червня 2015 року Shell повідомила Урядові України про те, що відмовляється від Угоди про розподіл продукції (УРП) у зв’язку із форс-мажорними обставинами. Інвестора можна зрозуміти. Однак є в цій ситуації один цікавий нюанс. «Відповідно до статті 4.5 УРП, якщо Shell повідомляє Сторони УРП про свій намір припинити УРП і при цьому існує Невитрачений Залишок (331 млн.дол. – різниця між мінімальними фінансовими зобов’язаннями Shell за УРП в 410 млн.дол. та понесеними витратами Shell близько 79 млн.дол), то Shell має внести ці кошти на спільний рахунок нафтогазової діяльності або сплатити їх до бюджету» – стверджують автори депутатського запиту.

Shell повідомляла Кабмін про свій намір «умити руки» неодноразово. Однак «реформатори» чомусь жодного разу не звернули уваги на можливість отримати «невитрачений залишок». Фактично, пропонуючи Shell забиратися разом із 330-ма українськими мільйонами американських доларів. «Ніяких заперечень у відповідь на регулярні повідомлення Shell щодо обставин форс-мажору подано не було… Вже з 8-го вересня цього року компанія Shell офіційно перестала вважатись стороною Угоди із розподілу продукції. З боку України жодних кроків, спрямованих на унеможливлення втрати 330-ти мільйонів доларів, досі не зроблено» – підкреслюють члени «Депутатського контролю».

Народні депутати просили отримувачів свого Запиту – КМУ, МВС, СБУ, ГПУ – провести перевірку цієї ситуації як в частині корупційних складових при укладенні УРП, так і дивної поведінки посадових осіб нинішнього Кабміна.

Паперовий футбол

І тут починається найцікавіше.

Вивчення відповідей з «органів» на адресу нардепів наштовхує на думку, що 330 бюджетних мільйонів доларів – не та сума, заради якої деякі посадові особи вважають за потрібне здійснювати якісь рухи.

Генпрокуратура сумлінно надала аж дві відповіді. Першим повідомила, що Запит про усякі корупційні підозри «скеровує за належністю»: себто відфутболює доМіністерства енергетики та вугільної промисловості.

Другим листом Генпрокуратура пояснила, що повернення 330-ти мільйонів не її справа, та послала нардепів… до Кабміну.

Міненерго вугілля «відбилось» від нардепів заявою про те, що ТОВ «Надра Юзівська» (разом із Едіком Ставицьким) є підприємством, що не входить до «сфери управління» Міненерговугілля, а тому перевіряти усі його корупційні штучки тут не мають правових підстав.

На цьому фоні смішно виглядає відповідь Нацагентства з питань Державної служби, яке заявило, що у випадку, коли Міненерговугілля буде щось розслідувати в цьому напрямі, то «Нацдержслужба готова взяти участь». Не доведеться..

СБУ також не бачить своєї компетенції у справі повернення державі 330 мільйонів та виявленні корупційних діянь і перекидає цей непортібний мотлох до МВД…

МВД відповідо двічі. Спочатку про те, що Запит «розглядають», потім – стара пісня про «компетенцію» і перенаправлення до Національного антикорупційного бюро…

Гроші в обмін на компетенцію…

Феєрична картинка, чи не так? Тхне таким дрімучим «совком», що диву даєшся.

Цікаво, як дальше будуть діяти Народні депутати. Адже усю паперову круговерть вони вже пройшли. Результат: 330 мільйонів доларів до бюджету країни  ніхто повертати не збирається, посадовців, що «протупили» цю ситуацію, також не шукатимуть.

Ні в кого немає такої «компетенції».

При цьому в бюджеті – немає грошей…