03:08 / 13.03.2024 Мир

Фільм про Навального показали, а про Маріуполь уже не захотіли, - думка

Ну а тепер — зрада. Я казала, що підемо таки писати коменти з прокльонами, так почала свій пост у соцмережі культурна журналістка Лєна Чиченіна.

Відкоментували щойно міжнародну версію Оскара. Це скорочена наполовину церемонія, яку дають до показу в різні країни (бо не всі у силах дивитися повну).

Тому ми були готові, що багато номінацій виріжуть. Аж ось — на екрані зʼявляється Раян Гослінг. І ми зависаємо. Не тому, що Гослінг неймовірно красивий, а тому, що він співав після оголошення перемоги "20 днів у Маріуполі". Отже, нашу номінацію теж почікали.

Спершу я подумала, що ну ок, обідно, але сценаристів та інших теж вирізали. Але колеги згадують, що торік фільм про Навального лишили.

І тут таке. Або вони завжди вирізали категорію Найкращий документальний повнометражний фільм, а Навального раптом лишили. Або вони завжди не вирізали цю категорію, а "20 днів у Маріуполі вирізали".

Плюс — кадр з Навальним у прямій трансляції відкривав частину з вшануванням памʼяті кінематографістів, які померли за минулий рік. При чому тут російський політик Навальний до американських кіношників? До речі, у скороченій версії його не було, бо не було частини вшанування.

Безумовно, премія американської кіноакадемії ніяка не аполітична і має багато російських впливів. Як загалом Голлівуд чи кіноіндустрія в принципі. Але ще є і цілком щира симпатія до росіян, багато в чому через їхню культуру. За допомогою неї вони створили собі міф, який неймовірно їм допомагає зараз.

Це для усіх, хто любить казати, що культура не на часі. Я як культурна журналістка, яка займається темою з університету, вкотре скажу, що лише зараз ця вона перестала бути маргінальною.

Чекаємо тепер відповіді від організаторів церемонії.

Але, зрештою, по тому ж Оскару ми бачимо, що змінити якусь несправедливість зацікавлені саме ті, кого ця несправедливість торкається. Кому вона не вигідна. Афроамериканці додовбують усіх зі своїм "Оскар такий білий" ще з 2015 року".

Так що треба щось робити. Пропоную від листів поступово перейти до погроз. Наприклад, відправити до них Марину Кудерчук на порші.

Підготувала: Ніна Петрович