Соціологія – наука не цілком точна. І ось чому. Те, що нам показують в соціології зараз, і те, що будуть показувати восени, – це рейтинги топових постійних кандидатів в президенти. Тобто тих, хто неодноразово балотувався, у кого є впізнаваність і, як відзначають деякі експерти, певний грошовий ресурс.

Але насправді все не так просто і в соціології є свої нюанси. Наприклад, рейтинги, які роблять кожні три місяці такі компанії як КМІС, Соціс або Центр Разумкова, будуються на невеликій вибірці – близько 2 тисяч осіб на всю країну. Як правило, це люди з 70-80, і навіть більш ніж  100 міст України. Таким чином, на вулицях одного міста опитують близько 10 людей, і якщо двоє з них підтримали одного і того ж кандидата, це автоматично дає йому 20% підтримки в місті. Така система не об’єктивна.

Ці проміжні опитування з невеликою кількістю респондентів – це лише тенденції того, про що говорять люди на вулиці, а ніяк не реальні показники.

Наступне, що ми зараз бачимо і що починає лякати ближче до осені трьох-чотирьох топових кандидатів – це тенденція до зменшення кількості людей, які визначилися в своєму виборі.

Якщо проводити зріз по соціології будь-якої компанії, то видно наступне: якщо восени минулого року кількість тих, хто визначився з своїм вибором, було близько 46 – 47%, то зараз ця цифра збільшилася до 53-54%. Це говорить про те, що нинішні кандидати, такі як Тимошенко, Порошенко, Гриценко, Бойко і Ляшко (5 найбільш відомих кандидатів) втрачають свою підтримку. Чому? Все просто – люди шукають нові обличчя і нові кандидатів, не довіряючи спискам які бачать вже десятки років.

Реальні цифри такі: якщо за даними ЦВК на виборах 2014 року проголосувало 18 млн виборців, мінус ті, хто виїхав працювати за кордон, то 1% голосуючих – це близько  120 – 140 тисяч виборців,  хоча наразі кількість осіб які вже визначились зі своїм вибором складає  46 %.

Тобто говорити про репрезентативність або про те, що кандидати мають колосальну національну підтримку, неможливо. Адже якби вибори відбулись сьогодні і перемогла, наприклад, Тимошенко, то її 17% пропорційно сьогоднішньої явки – це всього 850 – 900 тис ​​голосуючих. Таким чином говорити про те, що у Юлі в кишені перемога – смішно.

Ну і ще один цікавий нюанс соціології – це те, що у нас вона до сих пір не досягла рівня аналізу, бігдати, великих масивів даних, онлайн соціології. У нас соціологія досі робиться в ручному варіанті, і, як правило, це означає, що люди повинні зупинитися і 15-20 хвилин свого часу витратити на відповіді.

Виходить, що репрезентативності немає, оскільки демократичне ліберальне крило електорату – це активні люди, що працюють і добре заробляють і у яких, як правило, немає цього часу на опитування. У підсумку ми отримуємо реальну соціологію, зрізи і рейтинги тільки тих груп населення, які не так активно зайняті. Фактично – отримуємо результати опитувань патерналістськи налаштованого електорату. Саме тому в передвиборні сезони ми бачимо високі рейтинги у тих, хто пропонує високі зарплати і пенсії, нові високі соціальні стандарти і реалізацію споживчих мрій.

А кандидати демократичного формату, реформатори та інтелектуали, які пропонують реальні шляхи виходу з ситуацій, на жаль, не потрапляють в ці рейтинги, оскільки їх потенційні виборці не беруть участі в соцопитуваннях.

За великим рахунком це 40% людей, потенційних виборців, які ніколи не беруть участі в опитуваннях, і це найактивніша частина населення. Це підтверджує той факт, що у вибірці рідко зустрічаються люди з зарплатою вище 10 тис грн. Хоча ні для кого не є секретом, що і в Житомирі, і в Маріуполі, і в Кіровограді є люди, які отримують і більш високі зарплати. Ці люди і є середній клас.

І останнє, найцікавіше як для соціологів, так і для виборців – це динаміка зростання рейтингу окремо взятих кандидатів, двох протиборчих полюсів.

Перший полюс або інтрига – поле для російських кандидатів Бойко-Мураєв-Рабинович-Медведчук. Її суть в тому, чи зможе Медведчук договорити і утрясти весь про російський блок на висунення єдиного кандидата. Якщо їм вдасться це зробити, то це буде важкий і досить серйозний виклик іншим кандидатам. Але, судячи з усього, Мураєв і Рабинович грають в свою гру. Не можна так само скидати з рахунків Вілкула, який також має деякі амбіції і обіцяє з бігбордів швидку перемогу. Питання тільки – над чим?

Другу інтригу варто очікувати на поле демократів. Зараз з тих демократичних лідерів, які реально хочуть взяти участь у передвиборній гонці, є 4 кандидати. Гриценко – безперечний лідер рейтингу, але який починає втрачати свою підтримку. За літо вже 2% – 140 тисяч людей з потенційних 700 тисяч. Садовий, який ще не почав кампанію і його рейтинг поки не високий. Роман Безсмертний, який так само як і Садовий веде свою компанію виключно з екранів нішевих каналів.

Але головні, за словами експертів, інтриги цієї гонки знаходяться поза відомим списком політичних «мумій», що начебто очолюють рейтинги. Цей сегмент виборчого поля, який у дослідженнях фігурує як «інші кандидати»,  ще формується і може принести чимало сюрпризів. Прикладом є, скажімо, Чумак, який вже рік веде свою кампанію, поки бюджетним дворовим способом, будуючи свій громадянський рух “Хвиля”, і виглядає нині найбільш цікавим з усіх демократичних кандидатів. Інтрига в тому, що ще на початку весни цього року, коли Віктора Чумака стали включати в рейтинги, він відразу показав результат в 2%, не маючи при цьому високого рівня впізнаваності по країні. Зараз його в рейтингах не видно, тому що його прізвище усвідомлено стали ховати в рядок «інші кандидати».

Це пов’язано з тим, що компанії можуть публікувати тільки ту інформацію, яку говорить замовник опитування. Таким чином, кандидати, які показують реальну динаміку зростання, як Віктор Чумак, у якого 0% негативного сприйняття і потенціал в 40% динаміки зростання за рахунок перетікання електорату від інших демократів і навіть частково від деяких популістів і, як результат – підтримка 4%, потрапляють в графу «інші», а це 37%.

Це цікаві показники і фактичні побоювання серед тих, хто замовляє соціологію, усвідомлено приховуючи показники одного з представників демократів, який до того ж ще й абсолютно нове обличчя в цій гонці.

Отже осінь покаже багато цікавого в реальній політичній боротьбі. Яка навряд чи відобразиться у соціологічних даних.