Минуло 30 років відтоді, як світ сколихнула страшна Чорнобильська аварія. За цей час написано десятки книг на цю тему, а також тисячі статей. Існує більше ста версій причини аварії, а їхні автори часом суперечать не тільки один одному, але й здоровому глузду. Помилка персоналу, недоліки конструкції реактора, диверсія, локальний землетрус… Чим же здивує нас іще одна книга? Точніше — два романи: «Великий вибух» і «Стрижень» Дмитра Бєляєва, оформлених в одній книзі. Нас вона здивувала не тільки тим, що там є два початки, але не видно кінців. Там є все, що й має бути в пригодницьких фантастичних романах: захоплюючий сюжет, подорож у часі, космічні кораблі, прибульці, таємниці, погоні, стрілянина, кохання… Але, крім цих звичайних атрибутів, є незвичайна складова — тверезий інженерний аналіз, притаманний жанру наукової фантастики. Завдяки цим книгам нам вдалося зробити певні висновки.

Навіть після трагедії в Японії, на АЕС «Фукусіма-1», українська катастрофа залишається унікальною. Аварії на атомних станціях траплялися скрізь, в усіх країнах. Але ніде, крім, Чорнобиля, ядерні реактори не вибухали так, як атомні бомби — за лічені секунди після натискання на кнопку… зупинки реактора. Для такого ефекту потрібен високозбагачений уран, який використовується лише з військовою метою.

І в США, і в Японії реактори в результаті аварій перетворювалися на плавильні печі, і цей процес тривав кілька діб, тижнів — до місяця. А в нас сталося інше — реактор, неначе гігантська гармата, вистрілив у небо сотнями тон урану, графіту й бетонною «кришкою» вагою дві з половиною тисячі тон.

Одні стверджують, що тоді було два вибухи, а інші — що тільки один. Оператори свідчили про два. Очевидці бачили два спалахи й чули один «грім». Три сейсмостанції зафіксували тільки один вибух потужністю 10 тон в тротиловому еквіваленті. За дивним збігом, саме такою є потужність мініатюрної американської атомної бомбочки «Дейві Крокетт». Можливо, хтось приніс на станцію «ядерний чемоданчик»?

Нам кажуть, що першим був паровий вибух, а за кілька секунд вибухнув водень, який миттєво утворився внаслідок взаємодії пари з розпеченими цирконієвими трубками реактора. Але не пояснюють, яким чином у реактор міг потрапити кисень, необхідний для вибуху. Адже коли в каструлі кипить вода, потік гарячої пари рухається лише в одному напрямку, витісняючи холодне повітря і вириваючись з-під кришки.

До того ж, ті, хто стежив за перебігом аварії на японській АЕС «Фукусіма-1» у 2011 р., могли б зауважити, що водень починав вибухати лише за добу, та й то не в реакторах, а над ними. Зовні все виглядало зовсім не так, як у нас: у Японії — спалахи й викиди пари, а в Чорнобилі очевидці бачили фіолетову колону до небес, як під час випробувань атомної бомби. Отже, вибух був ядерним!?

І чим більше читаєш, тим більше розумієш: ми й досі не знаємо напевне, що ж сталося насправді в ту фатальну ніч з 25 на 26 квітня 1986 року. Книга не тільки дає відповідь на всі попередні питання, а й дає інформацію до роздумів.

А що, як… аварія сталася внаслідок фатального збігу, коли спрацювали всі фактори: порушення регламенту персоналом, непродуманий експеримент, недоліки конструкції ректора і… диверсія! Так-так, адже шановні фахівці зазвичай «зациклені» виключно на своїй версії та технічних подробицях експерименту. Конструктори звинувачували персонал, а той — конструкторів. І за деревами не побачили лісу.

Уявіть, що на дорозі зненацька вибухнули радянські «Жигулі». Одні кажуть: це сталося тому, що водій перевищив швидкість, намагаючись обігнати «Мерседес». Інші стверджують, що в усьому винні радянські конструктори, бо машина була неякісною. А диверсанти тихенько потирають руки: бо ніхто не говорить про вибухівку.

А це значить, що існує небезпека повторення аварії на одній із чотирьох діючих українських атомних станцій. Якщо подібне лихо станеться знову, Україна не витримає такого удару. Наприклад, Запорізька атомна електростанція — найпотужніша в Європі, має 6 енергоблоків по 1000 Мегават (такої ж потужності були й реактори ЧАЕС). Сьогодні 4 атомні станції виробляють близько 60 % електроенергії в Україні. Отже, в разі нової аварії буде завдано колосального удару по енергетиці країни. Забруднення чорноземів зробить їх непридатними для використання в сільському господарстві. Великий промисловий регіон – Запоріжжя, Дніпропетровськ, Каховка, Миколаїв, Кривий Ріг буде зруйновано остаточно.

Якщо ж врахувати те, що Україна знаходиться у стані гібридної війни з Росією, то вірогідність терористичного акту, організованого спецслужбами, досить висока. Поки там виношували плани Новоросії, всі промислові об’єкти, в тому числі АЕС, були потрібні Путіну. Але коли надію «повернути» собі «ісконно русскіє зємлі»  буде остаточно втрачено, чи не повториться в Запоріжжі історія з греблею Дніпрогесу, яку більшовики підірвали в 1941-му, щоб електростанція не дісталася фашистам?