Фото: Олег Канцуров

В українському фінансовому секторі розгортається тихий, але катастрофічний за своїми наслідками процес, який загрожує остаточним демонтажем прозорості бізнесу. Йдеться про цілеспрямоване знищення конкурентного середовища на ринку аудиторських послуг. За цим процесом стоїть Орган суспільного нагляду за аудиторською діяльністю (ОСНАД) та його одіозний керівник Олег Канцуров. Фігурант численних судових розглядів та людина з неоднозначною репутацією, Канцуров уже давно перетворив державний регуляторний функціонал на інструмент побудови особистої фінансово-адміністративної імперії. Подробиці – у матеріалі Lenta.UA.

Зв'язки очільника ОСНАД сягають глибин найгучніших корупційних скандалів останніх років. Свого часу Олег Канцуров був включений до складу наглядової ради акціонерного товариства «Українські розподільні мережі». Це призначення відбулося без жодного конкурсу за особистим рішенням колишнього міністра енергетики Германа Галущенка, який зараз сидить в СІЗО, фігуруючи у грандіозній справі НАБУ «Мідас».

І хоча після звільнення Галущенка представника його команди Канцурова також позбавили посади в УРМ, його вплив на український аудит не просто зберігся, а набув ознак тотального контролю. Наглядовий орган під його керівництвом системно витискає з ринку незалежних гравців, залишаючи право на життя лише підконтрольним фірмам або тим, хто має міцні корупційні зв'язки з керівництвом установи.

Уже точиться активний супротив. Обурення бізнесу вже давно вийшло у правове поле — сьогодні в судовому реєстрі лежить майже сотня рішень та відкритих проваджень, які містять конкретні претензії до протиправних дій Органу суспільного нагляду та особисто Олега Канцурова. Яскравий приклад – позов аудиторської компанії «Імона-Аудит» до Київського окружного адміністративного суду (суддя Олександр Басай) щодо протиправності рішень керівництва ОСНАД.

Трохи розповімо про схему тиску на аудиторські компанії. Механізм відбору та ліквідації «неугодних» аудиторських компаній працює як чітко налагоджений конвеєр. Усе починається з «дивного» формування плану-графіка перевірок. Своєрідним тригером для призначення ревізії стають узгоджені штучні «доноси».

Натомість перевірки не мають нічого спільного з об'єктивним контролем якості. Що й не дивно. Про реальні наміри перевіряльників свідчить і хаотичний вибір часових проміжків для аудиту: для одних компаній період контролю завершується останнім днем минулого кварталу, для інших — триває аж до дати безпосереднього призначення перевірки. Це вказує на те, що посадовці спочатку шукають слабкі місця конкретної фірми, і лише підібравши компромат, офіційно вносять її до графіку.

Для гарантованого знищення бізнесу Олег Канцуров використовує так звану систему дисциплінарної підстраховки. Паралельно з інспекцією або одразу після її завершення проти компанії чи її керівників штучно відкриваються дисциплінарні провадження. Навіть якщо аудитори бездоганно проходять базову перевірку, їх усе одно позбавляють права здійснювати обов'язковий аудит, але вже через рішення дисциплінарної комісії. Пік такої активності припадає на перший квартал року. Це робиться навмисно, аби вибити компанію з ринку в період «високого сезону» та позбавити її левової частки річного прибутку. Крім того, майже кожна перевірка закінчується так званим «відстеженням». Це означає, що за рік компанію перевірять знову, тримаючи її на постійному гачку. У світовій практиці такий моніторинг є нормальним явищем, але в Україні під керівництвом Канцурова це буквально знищує компанії.

Коли діяльність аудиторських компаній намертво блокують, починається корупція. За нашою інформацією, ціна «вирішення питання» та відновлення права на професійну діяльність чи повернення сертифіката наразі становить близько 200 тисяч доларів.

Наслідки цього знищення аудиторського ринку вже стали критичними для України. Кількість сертифікованих аудиторів та діючих компаній в Україні сьогодні впала значно нижче реальних потреб ринку. Фірми, які ще мають законне право проводити обов'язковий аудит фінансової звітності, фізично не здатні закрити всі запити бізнесу. Натомість нечисленні компанії, наближені до керівника наглядового органу, користуються штучною монополією: вони необґрунтовано завищують ціни на свої послуги та акумулюють необмежену кількість клієнтів за повної відсутності конкуренції.

Така ситуація стала можливою через те, що Канцуров фактично узурпував управління всіма суміжними інституціями. Під його ручним контролем перебувають Аудиторська палата України, Рада нагляду та Комісія з атестації. Більшість ключових осіб у цих органах призначені виключно завдяки наявності спільних інтересів із очільником установи. Будь-які спроби змінити ситуацію, виступити з реформаторськими пропозиціями чи подати скаргу завершуються миттєвою розправою. Компанії-ініціатори автоматично викреслюються з реєстру, втрачають право на роботу, а самих аудиторів позбавляють сертифікатів через чергові дисциплінарні справи.

Поки ж спадщина корупційного «Мідаса» в особі Канцурова продовжує жити й руйнувати фінансову прозорість країни, перетворюючи важливу державну реформу на інструмент особистого збагачення.

Іван Сергієнко