МКЧХ часто описують як наднаціональний гуманітарний орган, але його юридична природа набагато конкретніша. Це приватна швейцарська асоціація з особливим міжнародним статусом: її приміщення й архіви на швейцарській території непорушні, співробітники користуються імунітетами, а зовнішнє витребування документів фактично виключене. Найвищий орган організації складається лише з громадян Швейцарії. У мирній дипломатичній мові така модель виглядає гарантією незалежності. Але коли в архівах накопичуються дані про полонених, зниклих безвісти, депортованих дітей і роботу на спірних територіях, закритість перестає бути технічною деталлю – вона стає питанням підзвітності.

Про це пишуть Dengi.ua.

Ше у часи Другої Світової війни МКЧХ довів:  його повноваження - нічого не значать.

До літа 1942 вище керівництво МКЧХ мало інформацію про систематичне знищення європейських євреїв. Тоді ж, на тлі наростаючої тотальної війни, Асамблея МКЧХ підготувала проект публічного звернення про порушення міжнародного гуманітарного права. Проект містив 4 пункти: бомбардування цивільних міст, морські блокади, депортації та масові розстріли цивільного населення, а також доля військовополонених, не захищених Женевською конвенцією 1929 року.

Але публічної заяви про геноцид європейських євреїв МКЧХ під час війни так і не зробив. Зокрема і через позицію Швейцарії - це б порушило нейтралітет з Рейхом. У 1995 р. президент МКЧХ Корнеліо Соммаруга на церемонії 50-річчя звільнення Освенцима визнав ставлення Червоного Хреста до жертв концтаборів одним із найважчих провалів в історії організації.

3 вересня 2025 офіс МКЧХ у Баку припинив роботу — за рішенням уряду Азербайджану. Закриттю передував тридцятирічний конфлікт про те, що МКЧХ робив у Карабаху на практиці: на території, міжнародно визнаною частиною Азербайджану, організація працювала через структури невизнаного режиму в Степанакерті, вела власні реєстри, укладала домовленості і не передавала накопичену інформацію приймаючій державі. Навіть телефони карабахської місії у прес-релізах самого МКЧХ до вересня 2023 розпочиналися з міжнародного коду Вірменії +374.

У 1998–2001 рр., за даними Державної комісії Азербайджану у справах військовополонених, заручників і зниклих безвісти, делегати МКЧХ відвідали 54 азербайджанських громадян, які утримувалися сторонами карабахського конфлікту. 17 тіл згодом повернули на батьківщину; 33 людини оголосили померлими в полоні, але їх останки не передали. Доля ще 4 невідома досі. Що саме відомо про цих людей після візитів делегатів, МКЧХ публічно не висловлювався.

Азербайджанські прикордонники протягом 2023 року неодноразово фіксували на КПП Лачина транспорт під емблемою МКЧХ з вантажами, які не мають відношення до гуманітарного мандату: мобільних телефонів, сигарет і бензину.

В Україні МКЧХ теж запам’ятався скандалами. У березні 2022 президент МКЧХ Петер Маурер відвідав Москву і зустрівся з міністром закордонних справ Росії Сергієм Лавровим. Кадри Маурера, що потискає руку Лаврову, на тлі катастрофи Маріуполя і повідомлень про примусову евакуацію українців до Росії викликали в Україні протест.

Швейцарська правова захищеність дала МКЧХ унікальне місце в гуманітарній системі, але вона не може бути абсолютною відповіддю на запити постраждалих держав і родин. Якщо організація володіє інформацією про чужих громадян, її архіви не можуть залишатися лише внутрішньою справою. Право на правду про полонених, зниклих і загиблих не повинно повністю залежати від закритої інституційної культури Женеви.