Ілюстративне фото з відкритих джерел

Попри офіційні заяви про будівництво інженерно-фортифікаційних споруд на Сумщині, на практиці ситуація залишається неоднозначною. Частина укріплень існує, але їхній масштаб і якість викликають серйозні сумніви — особливо у прикордонній зоні, яка залишається практично незахищеною. Про це пишуть аналітики  DeepState.

Інженерно-фортифікаційні споруди (ІФС) на Сумщині, що межує з російською Курщиною, давно стали предметом дискусій. Після прориву російських військ на півночі Харківщини увага українського суспільства прикута до оборонної підготовки Сумської області. Втім, на відміну від Дніпропетровщини, де фортифікації справляють враження надійної лінії оборони, ситуація на Сумщині виглядає значно тривожніше.

За даними журналістських джерел, зокрема на основі спілкування з військовими, у вересні 2024 року були зафіксовані деякі роботи з облаштування ІФС на глибині 20–25 км від кордону. На фото — окопи, підземні пункти та сітки від FPV-дронів. Але інженерні загородження — протитанкові рови, “зуби дракона”, мінні поля — були або відсутні, або реалізовані на мінімальному рівні. А в прикордонній зоні Журавка–Новеньке–Басівка за супутниковими знімками станом на квітень 2025 року не зафіксовано жодних слідів укріплень.

Військові підтверджують: те, що наявне, збудоване зусиллями самих бійців і не є системною оборонною лінією. Мінування проводилися вже після початку атак, і це дало результат — окремі кадри зафіксували підриви російських мотоциклістів. Але масштабної підготовки для стримування ворога не було.

Однією з причин відсутності оборонних ліній в прикордонній зоні називають загрозу ворожих ударів під час будівництва. Однак військові, які там служили, вважають, що це не виправдання — адже в час, коли Сили оборони утримували ділянки на Курщині, увага ворога була розосередженою, і зведення укріплень було можливим.

Суспільне обурення, зокрема в соцмережах, цілком виправдане, підкреслюють аналітики. Недостатність оборонних споруд на Сумщині вже сьогодні має наслідки — посилення тиску противника, підвищений ризик проривів і зростання недовіри до організації оборонних робіт у тилу.

Підготував: Сергій Дага