Ще чотири роки тому ніхто б не міг уявити Коломойського за ґратами і тоді б таку перспективу назвали б дурницею.

 

Про це пише директор Центру політичних досліджень "Пента" Володимир Фесенко, наголошуючи, що над цим тоді "посміялися б і сам Коломойський, і Порошенко, та й багато інших серйозних людей".

 

Таку ситуацію назвали б жартом і ненауковою фантастикою в стилі серіалу "Слуга народу". Але ж сталося! І це ще один приклад того, що не має сенсу прогнозувати українську політику на декілька років наперед. В 2014 році дурнуватим жартом здавалася б сама ідея про те, що Володимир Зеленський міг стати президентом України. Якщо б в 2019-му і навіть в 2021-му сказали, що президента Зеленського в західному світі будуть називати новим Черчиллем, над цим реготали б не тільки у Порошенка. Але і це також сталося.

Українська політика принципово непередбачувана на довгостроковий і навіть на середньостроковий період. Все може швидко помінятися, і не так, як очікувалося. Більш менш надійно прогнозувати можна лише на найближчі місяці. В деяких ситуаціях навіть за півроку багато чого може змінитися.

Безумовно, СІЗО – це не судовий вирок. Але цікаво, що Коломойський не пішов під заставу. Політико-правовий серіал "Справа Коломойського" тільки починається. І він може тривати роками. Перші резонансні Стокорупційні справи і досі в судах, і ще невідомо, коли і чим вони закінчаться. Між іншим, це ф про те, що замало посилити покарання за корупцію, треба перш за все навести лад з роботою правоохоронних органів, і особливо з судовою системою.

Очевидно, що підозра Коломойському і його перебування в СІЗО – це демонстративний акт. З точки зору політичної тактики це демонстрація боротьби з корупцією, і що недоторканих не буде. Стратегічно, це попередження на майбутнє для багатьох представників політичних і бізнес-еліт. І немає сумнівів, що таке попередження їм не сподобається.

У нещодавньому телезверненні президент Зеленський підкреслив, що не буде "багатолітнього "як завжди" щодо тих, хто грабував Україну та ставив себе вище, ніж закон та будь-які правила". Але варто пам'ятати, що закон і правила мають працювати універсально, зокрема й до тих, хто сьогодні є частиною влади. І щоб закон працював ефективно і неухильно, треба певною мірою вдосконалити сам закон (як мінімум в процесуальному вимірі), а також сформувати таку систему судочинства, коли судді будуть працювати на закон, а не на себе.