Про пекло рашистського полону повинен знати весь світ
Наразі росіяни мають понад 300 місць утримання військовополонених, доступ до яких майже обмежений.
У Києві Асоціація родин захисників «Азовсталі» спільно з Відділенням міжнародного співробітництва 1-го корпусу Національної гвардії України «Азов» представили документальний медіапроєкт Inferno.
Його мета — фіксувати факти катувань, знущань і нелюдських умов утримання, яких зазнають українські військовополонені на території росії, а також домогтися притягнення винних до відповідальності.

Проєкт базується на особистих свідченнях звільнених з полону воїнів, занотованих одразу після їхнього повернення. Там документують фізичне й психологічне насильство, що має ознаки воєнних злочинів відповідно до міжнародного гуманітарного права.
Зокрема, 30 «азовців», які перебували в колонії «Оленівка» та інших місцях, вже надали свої свідчення для цього проєкту.
«У перекладі Inferno означає пекло. Ми створили цей сайт, щоб показувати правду про російський полон: тортури, голод, ненадання медичної допомоги, психологічне насильство і порушення прав, передбачених Женевською конвенцією», — зазначив під час презентації Нестор Барчук, представник НГУ «Азов», який пройшов російський полон.

За даними ООН, понад 95% українських військовополонених піддаються тортурам у російському полоні. Нестор Барчук підкреслив, що катування є частиною цілеспрямованої державної політики росії. Доказом цього є спеціальні інструкції, поширені у місцях неволі, де вказано, які тортури ефективніші для українських полонених.
На сайті проєкту, доступному українською та англійською мовами, представлена інтерактивна мапа з локаціями таборів і тюрем, де утримують українців, зокрема в Оленівці, Таганрозі та інших місцях. Кожна сторінка містить описи умов утримання, тортур, доступу до медичної допомоги та інші деталі, зібрані на основі реальних свідчень.

«Ми опитуємо звільнених військовополонених, у тому числі „азовців“. Наразі ми зібрали свідчення понад 30 осіб, але мапа постійно наповнюється новими місцями утримання, включно з тими, де перебувають цивільні», — зазначила Олена Бєлячкова, координаторка та юристка груп родин полонених і зниклих безвісти.
За свідченнями звільнених, російська судова система чинить тиск, щоб змусити українців зізнаватися у злочинах, яких вони не скоювали. Наприклад, у Ростові тих, хто не визнає провину, відправляють на «перевиховання» до СІЗО Таганрога.
«Там відбуваються найстрашніші речі. Люди зізнаються у вбивствах 10, 20, 50 осіб. Один хлопець узяв на себе провину за вбивство 150 осіб, аби припинити знущання. Після вироку фізичне насильство зазвичай припиняється, але моральний тиск і неналежні умови залишаються», — підкреслила Олена Бєлячкова.
Представник Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими Олег Гущин наголосив на разючій різниці в умовах утримання військовополонених та доступу до цих місць.
«Україна має п’ять таборів для військовополонених і п’ять тимчасових місць утримання, до яких є безперешкодний доступ правозахисних організацій, Міжнародного комітету Червоного Хреста та ООН. Росія має понад 300 таких місць, включно з окупованими територіями та Білоруссю, але доступу до них немає», — заявив він.
Inferno спрямований на інформування української та міжнародної спільноти, зокрема журналістів, про масштаби російських злочинів. Проєкт прагне не лише зберегти пам’ять про воєнні злочини, а й домогтися справедливості та притягнення винних до відповідальності.
Сайт Inferno — це голос правди про «пекло» російського полону, який має почути весь світ.
Підготувала: Ніна Петрович





Политика ««Он чувствует, что может продолжать»: Зеленский раскритиковал отношение Трампа к Путину»
Мир «Лондон відповів на атаки рашистів новим пакетом допомоги: Україні передадуть понад тисячу дронів»
Мир «В Конгресі розкритикували зустріч Трампа із Сі та Путіним»
Киев «Російська атака вдруге за рік пошкодила «Зал слави» Музею війни»
Экономика «Рекордне фінансування від ЄС – Україна отримала майже 8 млрд євро за один транш»
Происшествия «Мародерство у морзі на Сумщині: медсестру підозрюють у присвоєнні речей загиблих військових»