Юхновський був одним з тих, кого українці називали патріархами нації. За їх виключний внесок у створення нової незалежної держави, за вміння у критичні моменти історичного розвитку мирити «гарячі голови» та наставляти їх, працювати на єдність України, за чистоту політичних вчинків і безкорисливість, що є нечастим явищем у політиці взагалі.

Ігор Юхновський народився 1 вересня 1925 року у селі Княгинине, Дубенського повіту, Волинського Воєводства, на території Польщі. Тепер це — Рівненська область.

Він був свідком кількох окупацій України. У 1939-ому, коли прийшла радянська влада, згодом — окупація гітлерівською Німеччиною, у 1944-ому Ігор Юхновський пішов на фронт, він згадував, якою радістю була звістка про перемогу у Другій Світовій. У 2022 році він став свідком віроломного неспровокованого нападу росії на Україну.

Понад двадцять років Юхновський присвятив політиці. Був лідером першої опозиційної фракції у Верховній Раді, депутатом чотирьох скликань та керівником Українського інституту національної пам’яті.

Він створив Львівську наукову школу статичної фізики. Він та його учні зробили суттєвий внесок у розвиток теорії рідин та розчинів електролітів, металів і сплавів, невпорядкованих систем, фазових переходів та критичних явищ. Працював над безпекою таких об’єктів, як «Укриття» на ЧАЕС.

Усі нагороди, включаючи й зірку Героя України, він тримав у коробці, не показуючи на прохання журналістів, коментував це з гумором, мовляв, «вони там спочивають».

Він був обраний до опозиційної комуністам «Народної Ради» ще у 1988 році.

Ігор Юхновський, як фізик обгрунтував та прогнозував розпад радянського союзу:

«Згідно з другим законом термодинаміки (це універсальний закон буття на землі) — усяка ізольована система приходить до стану внутрішнього безладу. Радянський Союз, хоч це і велика держава, але це була ізольована держава. Весь внутрішній розпорядок в цій державі був ізольований і зовнішніх впливів намагалися не допустити. Ця держава була ізольована і вона неминуче могла розпастися».

Ігор Юхновський був у групі тих, хто після так званого «гкчп» розумів — час для проголошення незалежності України настав. Саме завдяки їх наполегливості та вмінню знайти союзників, у парламенті прийняли документ, який змінив долю українців і країни.

Акт проголошення незалежності України — політико-правовий документ, ухвалений позачерговою сесією Верховної Ради УРСР 24 серпня 1991 року, яким проголошено незалежність України та створення самостійної української держави — України.

Ігор Юхновський так пояснив необхідність саме всенародного волевиявлення щодо Незалежності:

«Я розумів, що просто запропонувати незалежність це добре, але є Верховна Рада Радянського Союзу, яка є над нами, яка могла анулювати наше рішення. Я почав думати яким чином зробити постанову ВР невідворотною, я довго ходив по кімнаті, годинами, цілий день, і аж мені „стрільнуло“ в думку — референдум. Тобто Всенародний референдум за підтвердження».

1 грудня 1991 року, 90,92 відсотка виборців дали ствердну відповідь на запитання: «Чи підтверджуєте Ви Акт проголошення незалежності України?». Не було жодного регіону, жодного населеного пункту, де ідея незалежності України не знайшла б підтримки більшості громадян.

Сьогодні, коли російський агресор заперечує право України на державність, виставляючи її країною без історії та без підгрунтя на суверенність, документи, прийняті за участі та авторства Ігоря Юхновського є бездоганними доказами в площині міжнародного права незалежності України.

«Варто пам’ятати, що Україна юридично абсолютно законно, згідно з конституціями тодішнього Радянського Союзу та УРСР, офіційно стала державою в 1991 році. Верховна Рада України мала право оголосити незалежність і відокремитись від Радянського Союзу в адміністративних кордонах УРСР, що ми й зробили», — пояснив він значення зробленого у 1991 році, коли давав інтерв’ю вже у час великої війни.

А щодо земель, які визначені, як територія України, він зазначав:

«Ми маємо кордони Української радянської соціалістичної республіки. Жодного гектара ми більше ніде не забирали, і оці означені кордони — це і є наша держава».

До слова, Ігор Юхновський аналізував причини і наслідки того, що відбувалось в Україні та з Україною постійно. Він дуже чесно відповідав на запитання про відповідальність саме президентів, які були на чолі країни, починаючи з 1991 року, не знімаючи й власної відповідальності.

«Я знаю всіх наших президентів України, починаючи від першого — Кравчука. Я знаю помилки кожного з них, але я не можу жодного з них звинувачувати в тих помилках. Бо, по-перше, я і сам був і першим віцепрем’єром, і головою опозиції, і кандидатом в президенти, і я багато чого не зробив того, що мав зробити. Через обставини, які продиктували неправильні рішення. Те саме сталося з нашими президентами. Я вас запевняю, що кожен з них намагався бути нормальним президентом, але не зумів. Тепер я розумію, що, аби будувати державу, треба бути до цього готовим», — визнавав Юхновський.

Він відстоював державний статус української мови.

«Державність української мови — основа української держави. Зараз хто проти цього — є державним злочинцем», — виголосив Ігор Юхновський з парламентської трибуни під час урочистого засідання з нагоди 30-ї річниці Декларації про державний суверенітет України.

«Не раз у житті користувався його настановами й слушними порадами. Великий сум, що такі видатні постаті йдуть. Неймовірна удача для нашої громади і нас усіх, що вони були з нами», — написав нинішній очільник Інституту національної пам’яті, військовий, Антон Дробович.

«Єдиний спосіб відновити територіальну цілісність — це війна і перемога», — зазначив у одному з інтерв’ю Ігор Юхновський.

Підготувала: Ніна Петрович