19:11 / 17.09.2018 Общество

Хто найгучніше кричить "Тримай злодія"

Picture

Ця історія почалася з того, що до співробітника нашої редакції звернувся відомий бізнесмен Дмитро Бублик, колишній генеральний директор «Газ-Тепло», дочірньої компанії «Нафтогазу».

Дмитро Бублик повідомив, що володіє детальною інформацією щодо корупційних схем теперішнього керівництва Міністерства оборони, якому енергетичні компанії Бублика надавали послуги з постачання пари та гарячої води. Деталі Бублик пообіцяв розкрити під час особистої зустрічі з нашим кореспондентом.

Зустріч відбулася наприкінці серпня в одній з львівських кав’ярень. За словами пана Бублика, корупційна схема охоплює вище та середнє керівництво Міноборони – від заступника міністра Ігоря Павловського та держсекретаря міністерства Олександра Дубляна до голови Управління фізичної культури і спорту Юрія Фіногенова та голови Центрального спортивного клубу ЗСУ Вадима Височина. Як стверджував наш співрозмовник, від міністерського керівництва йому надійшла «пропозиція, від якої важко відмовитися»: якщо компанії пана Бублика хочуть і надалі надавати послуги Міністерству, він має заплатити «нагору» відкат у 30%.

Документальні докази наш співбесідник пообіцяв надіслати до редакції найближчим часом. Однак ані найближчим часом, ані пізніше обіцяні матеріали переслані так і не були. Пан Бублик перестав виходити на зв’язок. Слухавку він взяв лише через тиждень і з роздратуванням відповів, що передумав надавати інформацію і взагалі має тепер намір «піти іншим шляхом».

Ситуація виглядала досить дивно. З одного боку, звинувачення у корупції – справа серйозна, тим більше якщо йдеться про Міністерство оборони країни, яка бореться із зовнішньою агресією. З другого – джерело інформації не можна було назвати гідним стовідсоткової довіри, оскільки сам пан Бублик свого часу був одною із зірок гучного корупційного скандалу – купівлі за державний кошт елітної автівки для ющенківського директора «Нафтогазу» Олексія Івченка, який після цього отримав у народі глузливе прізвисько «Льоша-мерседес».

Отже, ми вирішили самотужки спробувати перевірити правдивість інформації, наданої нам в усній розмові Дмитром Бубликом. Утім, проаналізувівши інформацію щодо зв’язків енергогомпаній Бублика із Міністерством оборони та інших його бізнес-інтересів, ми вимушені були визнати, що підтвердження звинувачень на адресу Міноборони знайти нам не вдалося. А ось щодо корупційної складової у діяльності самого Дмитра Бублика – тут результати розслідування виявилися куди цікавішими.

Кидок «Льоші-мерседеса»

Як ми вже згадували, свого часу Дмитро Бублик керував дочірньою компанією «Нафтогазу» «Газ-тепло». Про роль цієї компанії у скандалі з «мерседесом» Івченка у 2006 році докладно писала  «Українська правда» (https://www.pravda.com.ua/rus/articles/2006/05/11/4399529/). Зазначимо лише, що оборудка відбувалася за безпосередньої участі заступника Бублика – Юрія Панюка, який водночас є рідним племінником Олексія Івченка, та голови департаменту управління справами «Нафтогазу» Вадима Бухкалова – чоловіка (на даний момент вже колишнього) рідної сестри Бублика, модельєра Анни Бублик (запам’ятайте ці прізвища, ми до них ще повернемося).

За даними нашого розслідування, весь бізнес, яким зараз володіє Дмитро Бублик, був організований Івченком, який, з метою уникнути обвинувачень у корупції, оформив його на Бублика, якого вважав своїм вірним соратником. Однак у подальшому Бублик вирішив, що нічим більше не зобов’язаний своєму колишньому патронові, і, як то кажуть, «кинув» Івченка.

Звісно, для Івченка це був болісний удар. Він намагався повернути свій бізнес через суд, але Бублик не лише вийшов сухим з води, а й зміг зберегти наслідки свого «кидка». Як розповіло нам джерело з близького оточення Івченка, після того як Бублику вдалося виграти суди, Івченко перейшов на інші методи боротьби: зокрема, залучив до «війни» зі своїм колишнім поплічником кримінал та організації учасників АТО.

Меценатство по-бубликівськи

Десь на початку десятих років ми починаємо все частіше зустрічати прізвище нашого героя у новинах, пов’язаних зі спортом. Ще під час скандалу з «Льошою-мерседесом» журналісти відшукали таке собі ТОВ «Національ бокс промоушен», співзасновниками якого значилися Бухкалов і Бублик. Серед активів Бухкалова також фігурувала промоутерська компанія «К2 Еast Promotion», яка займалася організацією турнірів з боксу і яку Бухкалов організував у 2007 році разом із братами Кличко (потім Бухкалов продав її сину Леоніда Черновецького Степану).

Що ж до Дмитра Бублика, то він є головою такого собі благодійного фонду «Спортивна країна» (https://youcontrol.com.ua/ru/catalog/company_details/37910230/). І саме на базі цієї «Спортивної країни» і починаються близькі стосунки нашого героя з Міністерством оборони.

У жовтні 2013 року телеканал Zik.ua(https://zik.ua/news/2013/10/18/baseyny_sportkompleksu_minoborony_u_lvovi_vidnovyly_za_9_mln_grn_435187) повідомляє про завершення реконструкції комплексу плавальних басейнів Навчально-спортивної бази літніх видів спорту Міноборони у Львові на вул. Клепарівській. Як зазначається у повідомленні, на цю реконструкцію фонд Дмитра Бублика «Спортивна країна» виділив 9 млн грн.

Ще через два роки Бублик знову з’являється у новинах у якості мецената. На цей раз він отримує подяку вже від міністра молоді і спорту Ігоря Жданова, однак мова йде про ту ж саму базу літніх видів спорту Міноборони у Львові, де у листопаді 2015 року було відкрито оновлений 25-метровий критий басейн. Яка саме доля матеріальної участі Бублика у цьому басейні, на сайті міністерства (http://dsmsu.gov.ua/index/en/material/20759) не вказано, однак добрих слів від міністра Жданова наш герой наслухався донесхочу.

У будь-якому разі меценатство окупилося з наддатком. На даний момент ТОВ «Львівські теплові мережі», зареєстроване на батьків Бублика – Олександра та Тетяну Бубликів (до речі, з абсолютно смішним статутним фондом (https://odnodata.com/egrpou/38718677) у 1000 гривень – 500 гривень від тата і 500 гривень від мами), вже встигло надати (https://clarity-project.info/tenderer/38718677) навчально-спортивній базі Міноборони на Клепарівській послуг на 48 090 000 гривень.

Цікаво, що ще до того, як обігрівати базу на Клепарівській взялися батьки, постачанням туди пари та гарячої води займався їхній син Дмитро. Однак у 2014 році Бублик-молодший вирішив змінити вивіску, і енергетичним обслуговуванням бази і по сьогодні формально займаються Бублики-старші.

Як пояснював тоді виданню Zaxid.net (https://zaxid.net/nagrite_mistse_n1311849) помічник начальника базі Петро Стегницький, керівництво обрало «Львівські теплові мережі» тому, що компанія запропонувала вигідну ціну та до того ж збудувала нові котельні, які працюють не на газі, а на брекетованому твердому паливі. Щоправда, із цими котельнями потім вийшла «невеличка» неприємність. У квітні 2018 року Держекоінспекція (https://portal.lviv.ua/news/2018/04/05/kotelnya-baseynu-lvivskogo-sportkompleksu-ska-zabrudnyuye-povitrya-derzhekoinspetsiya) видала базі на Клепарівській добрячого прочухана: як виявилося, хвалені котельні, що їх встановили Бублики-старші, забруднюють повітря значно більше, аніж встановлено законодавчими нормами. «За результатами перевірки  Державною екологічною інспекцією у Львівській області посадову особу ТОВ «Львівські теплові мережі» притягнуто до адміністративної відповідальності та видано Припис про усунення порушень природоохоронного законодавства, що виявлені  під час проведення  перевірки та визначено терміни  на їх усунення», – йдеться у повідомленні.

Бізнес-клони

Треба сказати, що батьки Дмитра Бублика взагалі зробили на схилі віку неабияку «бізнес-кар’єру». Окрім «Львівських теплових мереж», на маму і тата талановитого сина записані ще ТОВ «Вінницькі теплові мережі» (https://clarity-project.info/tenderer/41252368), ТЗОВ «Полтавські теплові мережі» (https://clarity-project.info/tenderer/38714033), ТЗОВ «Центральні теплові мережі» (https://clarity-project.info/tenderer/38692717), ТОВ «Запоріжські теплові мережі» (https://clarity-project.info/tenderer/38660842), ТОВ «Запоріжжяоблтеплоенерго» (https://clarity-project.info/tenderer/40768376), ТЗОВ «Запоріжжя-теплоенерго» (https://clarity-project.info/tenderer/40221433) и ТЗОВ «Теплопостачальна компанія Енергозбереження» (https://clarity-project.info/tenderer/37813769).

У шести з семи перерахованих вище компаній керівником є Дмитро Бублик, і на статутний фонд цих ТОВ и ТЗОВ Бублики-старші скинулися по 500 гривень – окрім ТЗОВ «ТК Енергозбереження», на яку батьки розщедрилися аж по 5 000 гривень. Щедрість ця, можливо, пояснюється тим, що саме «ТК Енергозбереження» є основним інструментом у зв’язках Дмитра Бублика з Міністерством оборони, а для таких важливих справ мати статутний капітал усього-на-всього у 1000 гривень, мабуть, якось зовсім не комільфо.

Цікаво, що фірмою із майже аналогічною назвою – ТОВ «Енергозбереження» (https://opendatabot.com/c/35207951) – володіє давній друг Бублика, племінник Олексія Івченка Юрій Панюк. А ще одною «тезкою» бубликівської компанії – ТОВ «ЕК Енергозбереження» (https://opendatabot.com/c/37813795) – володіє мати Юрія Панюка, рідна сестра Івченка Панюк Людмила Григорівна.  До речі, і Панюк, і Бублик і третій член несвятої івченковської трійці, колишній зять Бублика Вадим Бухкалов є співвласниками такого собі ТОВ «Кредит-центр» (https://opendatabot.com/c/31954361), який має з «ЕК Енергозбереження» одного директора – Володимира Смаля.

Два з цих трьох «Енергозбережень» — бубликівське і Панюка-сина – до останнього часу сусідили на території Центрального спортивного клубу Збройних Сил України у Києві, де обидві компанії мали свої котельні. Про це ми дізнаємося із повідомлення «Наших грошей» (http://nashigroshi.org/2015/06/21/pleminnyk-ivchenka-z-druzyamy-volodiyut-kotelnyamy-na-terytoriji-armijskoho-sportklubu/) про рішення Господарського суду м. Києва про відхилення претензії ТОВ «Інвесттеплоцентр» до Міноборони, яке заключило з бубликівським «Енергозбереженням» договір на 5,93 млн грн. за результатами переговорної процедури. Замовник пояснив неконкурентну закупівлю відсутністю конкуренції, в тому числі з технічних причин, оскільки «ТК Енергозбереження» володіє модульною котельнею на території ЦСК ЗС України. В той же час «Інвесттеплоцентр» (який належить Роману Попадину і Михайлу Попадину — голові ревізійної комісії «Єврогазбанку» Олексія Івченка) стверджував, що орендує у ТОВ «Енергозбереження» модульні котельні, які знаходяться на території ЦСК, і тому мав намір сам постачати теплову енергію замовнику.

Тим не менш, суд залишив договір ЦСК з бубликівської компанією в силі. Загалом за останні роки ТЗОВ «ТК Енергозбереження» заключило (https://clarity-project.info/tenderer/37813769) з Центральним спортивним клубом ЗСУ договорів на 33 946 577.60 грн. Шматок добрячий – і це ще якщо не враховувати інших спортоб’єктів Міноборони, які обслуговує бубликівське «ТК Енергозбереження».

Так, як повідомляють ті ж «Наші гроші» (http://lviv.nashigroshi.org/2015/10/15/druzi-ivchenka-zi-svojim-pratsivnykom-rozvely-vijskovyh-na-miljonne-zamovlennya/), вже згадувана нами львівська спортбаза Міноборони на Клепарівській замовила у «ТК Енергозбереження» дезінфікуючих засобів на 995,4 тис. грн у ТОВ “Теплопостачальна компанія енергозбереження”.  Загалом було замовлено 7 тис. кг хлору по 134,76 грн,кг, 1,4 тис. літрів рН – по 19,08 грн/л та 300 кг альгекса по 84,6 грн/кг.

Під час тендеру єдиним конкурентом фірми Бубликів (чи, фактично, одного Бублика) був приватний підприємець Андрій Заразка, який водночас працював головним інженером у ТОВ «Львівські теплові мережі». Зрозуміло, що своїм господарям головний інженер передбачувано програв, і мільйон за хлорку утік у кишені Бублика.

Кому вигідно?

А тепер повернемося до того, з чого ми починали. Людина з оточення одізного Івченка, яка за останні роки встигла зідрати з Міністерства оборони декілька десятків мільйонів – причому часто внаслідок досить-таки сумнівних тендерних оборудок, — заявляє про корупцію… в тому ж Міноборони. Однак обіцяні документальні докази надати відмовляється – чому?

Звісно, перше, що може прийти на думку – цих доказів у Бублика нема. Беззаперечно стверджувати це ми не будемо, однак з великою долею вірогідності можна припустити, що між керівництвом Міноборони і власником численних енергетичних фірм-клонів наявний конфлікт. І конфлікт, судячи з всього, дуже серйозний. Не виключено, що махінації Бублика з держзамовленнями нарешті привернули увагу когось із вищого керівництва міністерства – можливо, держсекретаря Дубляна, можливо, заступника міністра Павловського (принаймні, саме їхні прізвища згадував у своїх звинуваченнях Дмитро Бублик) – і Бублику з його незчисленними компаніями вирішили дати, як то кажуть, по шапці. Тоді спробу звинуватити Міноборони у корупції можна трактувати як превентивний удар: як відомо, гучніше за всіх «Тримай злодія!» зазвичай кричить сам злодій.

Є, щоправда, і інша версія. Наближаються вибори, і хайпанути на темі корумпованості вищих держслужбовців становиться вже модним трендом. Тим більше, коли мова йде про Міністерство оборони. На цій стезі вже встигли відмітитися і Олег Ляшко, і Анатолій Гриценко, і Вадим Рабинович, і достатня кількість інших політиків різноманітного калібру. Ми не маємо підстав стверджувати, що Дмитро Бублик має зв’язок з тою чи іншою політичною силою. Але й відкидати такий варіант теж було б нерозумно – велика політика не робиться без великих грошей, а грошей у «пташенят гнізда Івченка»  чимало.

Отже, ми будемо уважно спостерігати за подальшим розвитком подій. Не виключено, що найближчим часом в інформаційному просторі з’являться нові звістки від Дмитра Бублика – і на їхній основі ми зможемо зробити більш конкретні висновки.