Сьогодні у нас в гостях професор Сергій Пантелеймонович Сітько – заслужений діяч науки і техніки України, академік Української технологічної академії (УТА), керівник відділу нових медичних технологій, президент Міжнародного благодійного фонду Сергія Сітька, президент загально-української асоціації фізиків, що працюють у галузі медицини. Засновник фізики живого – нового напряму фундаментального природознавства та квантової медицини, а також її технологій – мікрохвильової резонансної терапії (МРТ), “Сітько МРТ”. Патенти зареєстровані в Україні, Росії, США, Китаї, опубліковано понад 200 наукових праць, 3 монографії. Сергій Пантелеймонович був нагороджений Великим Золотим Хрестом Бельгійського королівства та удостоєний титулу Шевальє Бельгійського королівства за винаходи у галузі науки та створення медицини третього тисячоліття. Його наукові інтереси: ядерна фізика (нейтронна фізика, спектроскопія, квантова механіка, теорія ядра), фізика живого, квантова медицина.

Засновник, головний редактор та видавець наукового часопису «Фізика живого», що виходить з 1993 року і затверджений ВАК України як фахове видання з фізики та біофізики. В 2010 році професор Сітько передав журнал Київському Національному університету імені Тараса Шевченка. Лауреат Міжнародної премії Братів Карич за 2013 рік в номінації «науково-дослідницька діяльність» за створення та розробку квантової медицини. Ми попросили Сергія Пантелеймоновича розповісти про його унікальний апарат “Сітько МРТ”

Отже, «електромагнітний каркас» - це власне когерентне поле організма людини в мм-діапазоні електромагнітних хвиль. Чи є в людини можливості зберігати цей «каркас» якомога довше неушкодженим? Чи сильно руйнують його стреси або впливи довколишнього середовища?

Електро-магнітний каркас має лазерну природу. Саме він перетворює організм у цілісну макроскопічну квантову систему. Тобто, в об'єкт четвертого рівня квантової організації природи. Перші три рівні, як відомо, не мають віку. Безглуздо навіть питати, скільки років атому водню, молекулі води або ядру заліза. Аналогічно і живі системи як системи четвертого рівню квантової організації природи не мають ознаки часу. Тому людина, жива система, має бути, як я кажу, потенційно безсмертною, тобто жити в рамках 1000 років, передбачених Богом (за Біблією), не хворіючи. Як бачимо, таке передбачення релігії збігається з висновками сучасних фундаментальних наук: квантової механіки і моєї квантової фізики живого. Тому порушити каркас (квантову систему) звичайними, “житєйськими” методами (стрес та інше) неможливо. Каркас порушується виключно на квантово-механічному рівні, завдяки утворенню в квантовій потенційній ямі людини метастабільних станів, так, як вони утворюються на ядерному, атомному та молекулярному рівнях. І вихід із цих станів пропонують добре розвинуті науки, такі, як ядерна, атомна та молекулярна спектроскопії.

Ваш апарат «Сітько МРТ» в першу чергу відновлює прихований потенціал можливостей людського організму?

Апарат “Сітько МРТ” є п'ятим поколінням апаратури квантової медицини. Він допомагає ліквідувати метастабільні стани в потенційній ямі організму і дозволяє, таким чином, безушкоджену реалізацію геному.

Чи є щось спільне у мікрохвильової резонансної терапії з давньокитайською голкорефлексотерапією (акупунктурою)?

МРТ і, в тому числі, “Сітько МРТ”, є технологіями квантової медицини, яка, в свою чергу, базується на засадах фізики живого, науки, що дала розуміння природи життя на фундаментальному рівні. Давньокитайська голкорефлексотерапія (акупунктура) базується на емпіричних знаннях, якими володіли люди ще 3-5 тисячоріч тому. Фізика живого і квантова медицина створили наукові підвалини цих емпіричних знань давньокитайської медицини, про що свідчать патенти, видані мені Китайською Народною Республікою.

Останніми роками на медичних виставках часто рекламують різні апарати, про які кажуть, нібито вони комплексно виліковують організм людини. Що ви думаєте, наприклад, про розробки Сергія Петровича Конопльова, зокрема, про апарат для проведення електроакупунктурної, електромагнітної та квантової терапії «Deta-UDT»? Взагалі про апарати такого типу, наприклад, з функцією інфрачервоного випромінювання?

Емпіричні пошуки, про які ви згадуєте в вашому запитанні, не мають відношення до Фізики живого  і Квантової медицини.

У спогадах про Пантелеймона Онуфрійовича ви пишете, що «саме батько у 1980 році підштовхнув мене до вивчення природи життя з позицій фундаментальної фізики із залученням знань, накопичених тисячі років тому давньокитайською медициною. Але це тема вже іншої історії, історії створення фізики живого і квантової медицини». Чи могли б ви розповісти про свого батька, Пантелеймона Онуфрійовича Сітька, вченого-біолога? На які нові ідеї надихнуло вас спілкування з батьком?

Пантелеймон Онуфрійович Сітько був дуже талановитою, навіть геніальною людиною, як то кажуть, “від сохи”, хоча сам він ніколи не працював на землі. Батько із відзнакою закінчив Білоцерківський технікум сільського господарства, потім в Києві — Інститут народної освіти, як тоді називався університет імені Шевченка. Був учнем такого видатного біолога-генетика, як Шмальгаузен, до війни першим завідував кафедрою генетики Київського державного університету. Після початку ВВВ мав їхати в евакуацію, але відмовився від броні, добровольцем пішов на фронт, був поранений, потрапив в полон, втік із табору, потім разом із дружиною, моєю матусею, Вірою Константинівною, був членом партизанського загону, що діяв на території України та Білорусі. Після війни працював по спеціальності. В 1953 став доктором біологічних наук. Як мені вважається, основним науковим досягненням батька, як генетика, є ідея так званої “полігеномності спадковості”, до котрої ані довоєнні, ані післявоєнні, ані навіть сучасні генетики практично ще не дійшли. Мова йде про те, що успадковуватись мають не тільки системи ДНК, а й усі механізми функціонування та життєдіяльності клітини й живого організму вцілому. Йде мова про поділ клітин, роботу метахондрій, як енергетичних арсеналів клітини, формування тканин, тощо. Цих систем спадковості є дуже багато, і сучасна наука навіть не усвідомлює ті завдання, які ставить перед нею ідея полігіномної спадковості, бо вважає, що спадковість пов'язана виключно з ДНК, а все інше реалізується “саме собою”. Насправді фізика живого показала, що всі знання людства, то — тільки прелюдія, увертюра для початку вивчення живого.

Батько, в значній мірі інтуїтивно (як геній) розумів, що живе може бути предметом фундаментальної науки, коли стане однією з галузей квантової механіки, яка вже зробила фундаментальними науками ядерну, атомну та молекулярну фізики.

І тому 1980 року, коли на очі йому потрапили дослідження одеських офтальмологів, Черкасова та Недзвецького, що вказали на резонансний характер дії міліметрового електромагнітного випромінювання на їх пацієнтів, він одразу подзвонив мені, аби я звернув на це увагу.

То якою була історія ваших пошуків та формулювання фізики живого? Хто з ваших учнів зараз продовжує торувати шлях у подальших дослідженнях фізики живого?

Фізика живого, Квантова медицина, а з ними — їх технології (МРТ), виявилися непотрібними Україні, хоч останні роки існування СРСР ці напрямки вважались основними напрямками наукових пошуків в Україні і в Союзі. Вони йшли під егідою безпосередньо чотирьох керівників: президента академії наук України Патона, президента академії наук СРСР Олександрова, міністра охорони здоров'я СРСР Чазова і голови комітету з науки та техніки СРСР Толстих. До 1993 року курси з підготовки фахівців з квантової медицини, якими я керував, вже закінчили 1700 лікарів, що повинні були забезпечити реалізацію квантової медицини в усіх медичних закладах України. До речі, відповідний наказ ще в 1989 році, разом із програмою впровадження по областях України, підписав пан Сердюк, на той час — перший заступник міністра охорони здоров'я, сьогодні — президент Української академії медичних наук. Трагічною помилкою для розвитку квантової медицини була передача у 1993 році міжгалузевого центру “Відгук”, що функціонував при кабінеті міністрів України в підпорядкування Мінздраву. Це рішення, як на мене, було не тільки глибоко помилковим, а навіть злочинним, адже   технології квантової медицини, які протягом багатьох років розроблялись і відпрацьовувались в 46 інститутах, лікарських центрах, клініках та шпиталях колишнього СРСР, мали ефективність незрівнянно вищу, ніж усі технології сучасної медицини.

Тому справжніх учнів з квантової медицини і фізики живого сьогодні в мене немає, якщо не вважати кількох фахівців, що допомагають мені в фундаментальних дослідженнях Фізики живого в межах Інституту Фізики живого, який я створив на базі Міжнародного благодійного фонду Сергія Сітька.

Чи змінилося зараз ставлення та погляд генетиків до призначення 98% генів в організмі, які раніше називали «такими, що мовчать», або взагалі «захаращуючими»?

Уявлення про 98% “непотрібних” генів базується на примітивних розумінні сучасної генетики про те, що кожен ген “відповідає” за ту, або іншу морфологічну особливість організму (форму носа, колір очей, спадкові хвороби, тощо). Ці уявлення не витримують жодної критики. Гени — то великі, складні молекули, вони не можуть ні за що нести відповідальність. Відповідати можуть тільки живі істоти, як то школяр відповідає на уроці чи чиновник перед своїм начальством. В генах зберігається інформація, а реалізується вона шляхом створення на основі інформації електромагнітного каркасу людини, її електромагнітного макету. І в цьому процесі приймають участь усі 100% генів. Тіло людське весь час порівнюється та поновлюється у відповідності до цього макету. Так функціонує життя.

Спілкувалася: Анна Лобановська