11:37 / 26.10.2018 Экономика

Оборона без погонів: що обіцяє військовій промисловості нова реформа

Чи поборе оборонний сектор корупцію і чи зникне нарешті «погонно-лампасне право»?

Picture

13 жовтня міністр оборони Степан Полторак залишив військову службу, щоб очолити міністерство вже у якості цивільної особи. Згідно з Законом «Про національну безпеку України», узгодженим з НАТО, невдовзі так само мають вчинити і інші міністерські погононосці. На перший погляд це кадрове перетворення видається лише легеньким косметичним ремонтом про людське око, однак потенційно воно здатне кінець кінцем знищити сумнозвісне «погонно-лампасне право», яке досі безроздільно царювало у оборонному секторі економіки. Ані для кого не таємниця, що поняття «генерал» аж ніяк не дорівнює поняттю «ефективний менеджер» і що економіці не можна скомандувати: «Ать-два, розвивайся!» і очікувати, що вона дійсно буде розвиватися, повідоляє ПіК.

За роз’ясненнями, чого можна чекати від цього нововведення, ми звернулися до ТВО гендиректора концерну «Техвоєнсервіс» Валерія Чайла. Нагадаємо: «Техвоєнсервіс», про скрутне становище якого «ПіК» неодноразово писав, є одним з найважливіших з оборонних концернів, підпорядкованих Міністерству оборони, до якого входять 16 держпідприємств та 7 філіалів. Однак окрім величезних промислових потужностей концерн має ще й грандіозні борги, які почали накопичуватися ще за часів міністерства Гриценка. Як вже повідомляло наше видання, «Техвоєнсервіс» неодноразово намагалися збанкрутити, Концерн потерпав від браку державних замовлень, які Міноборони з якихось дивних причин вважало доречнішим давати комерційним підприємствам, а до того ще й переживав регулярну кадрову лихоманку: лише за 2015-2016 рік «Техвоєнсервіс» змінив 12 (!) керівників.

Валерій Чайло, який працює в концерні вже понад 10 років, заступив на посаду тимчасово виконуючого обов’язки гендиректора влітку 2018 року.  Щодо перспектив «Техвоєнсервісу» він відчуває певний оптимізм, однак визнає: зараз ситуація залишає бажати кращого.

– Ми маємо понад 80 мільйонів гривень загальних боргів, з них майже 40 млн.грн. перед державою, тобто фактично вже багато років балансуємо на межі банкрутства. Із цим треба щось робити. Я радий, що приходять нові люди, які розуміють, що треба займатися не «відкатингом», а менеджментом. Власне, вони вже прийшли: наприклад, я дуже вдячний Олександру Бікчантаєву (начальнику Головного управління майна та ресурсів Міноборони – ред.), який розуміє, що «Техвоєнсервісу» потрібна реструктуризація боргів, бо нерозумно ж «топити» підприємство з таким величезним виробничим потенціалом. Просто цим потенціалом треба правильно розпоряджатися, – каже Чайло.

– За рахунок чого зараз виживає «Техвоєнсервіс»?

– Частково – за рахунок держзамовлень. Однак їх дуже мало, набагато менше, аніж ми могли б виконати. Тому в основному наші підприємства живуть за рахунок «відповідального зберігання» майна, і я вам кажу: це ненормальна ситуація. Зокрема, за попередників основний дохід Концерну, без врахування доходу філій, складався із надходжень від надання послуг із відповідального зберігання майна та реалізації металобрухту і ніяких заходів по розвитку і розширенню основного виду виробничої діяльності попереднім керівництвом не вживалось. З огляду на вказане,  державним секретарем Міністерства оборони України Дубляном і була підтримана пропозиція Олександра Бікчантаєва по зміні керівництва Концерну.  В нас дійсно величезний виробничий та трудовий потенціал, і в нас є люди, які це довели. На Черкаському авторемонтному заводі, який очолює Леонід Станчук, колишній «кіборг», зробили унікальний експеримент по модернізації ЗІЛ 131, оснастивши його двигуном Deutz. Щоб було зрозуміло: ЗІЛ 131 – це найпопулярніший «бойовий кінь», у ВСУ таких машин близько 20 000, тобто перспективи відкриваються величезні. У нас є Центральний ремонтний завод засобів зв’язку, який має унікальні розробки по напрямках засобів зв’язку та радіостанцій і станцій радіоперешкод, є філія «Науковий центр», де займаються розробками систем управління вогнем та інших систем, пристроїв та запасних частин для військової техніки. Зрозуміло, що треба давати цим підприємствам кисень, підключати їх до державних оборонних замовлень, бо вони не тільки мають на це право – часто вони єдині, хто може це зробити, оскільки «Техвоєнсервіс» як єдиний оборонно-промисловий концерн Міністерства оборони має відповідні дозволи  працювати по ремонту і модернізації військової техніки та озброєння  в умовах забезпечення державної таємниці, на відміну від інших підприємств. І я сподіваюся, що коли до Міноборони прийдуть не генерали, які не розуміються на управлінні підприємствами, а кваліфіковані фахівці з менеджменту, ситуація нарешті виправиться. Цивільне керівництво військовим міністерством – це нормальна світова практика: вона дозволяє не лише залучати потрібних спеціалістів, а й впроваджувати громадський контроль над тим, що відбувається у відомстві.

– До речі, щодо контролю. Як відомо, вітчизняну «оборонку» регулярно стрясають корупційні скандали. Яким чином ця проблема вирішується у «Техвоєнсервісі» і чи вирішується взагалі?

– Так, у нас є ця проблема і є люди, які, скажемо так, прийшли сюди не працювати, а користувалися своїм службовим становищем. Ось вам з останніх випадків: 18 жовтня Шевченківське управління поліції прислало нам повідомлення про початок досудового розслідування у кримінальному впровадженні щодо двох моїх заступників – вже колишніх. У серпні Головне управління майна та ресурсів із залученням фахівців Концерну проводило внутрішнє розслідування щодо дій двох моїх заступників, на даний момент вже колишніх – Олександра Остапенка та Олександра Мірошника. За результатами розслідування виявилося, що Мірошник (займався в Концерні виключно напрямком реалізації металобрухту та утилізацією військового майна) та Остапенко, який до того був ТВО Гендиректора «Техвоєнсервісу», чинили тиск на директора «Логістик – Центр» (філія концерну «Техвоєнсервіс» – ред.) Миколу Якубовича. Внаслідок цього тиску «Логістик – Центр» був вимушений без належного фінансування ремонтувати приватні автівки, які належать Мірошнику та Остапенку. Зауважу, ані той, ані другий – люди не бідні, а Мірошник до того ж ще й колишній працівник СБУ. Але скористатися службовим становищем не погребували. На даний момент обидва вже звільнені, а матеріали розслідування передані до поліції, і з цього приводу відкрите кримінальне впровадження. І такі, вибачте, «кадри» – це не поодинокий випадок. Ми чистимо систему і кожного разу стикаємося із шаленим опором – ви ж розумієте, нікому не хочеться йти з теплого насиженого місця. За посаду чіпляються мертвою хваткою, намагаються підняти інформаційну хвилю, пускають у дію і наклепи, і брехню, і «військові» зв’язки. Але я хочу сказати, це не допоможе. Зараз йде комплексне перетворення по усіх сферах, оцінка вже йде не по параметрах «хто з ким служив», а за конкретними професіональними якостями та діями працівника. І Міністерство зараз дуже міцно цим займається.

Загрузка...