В Англії набирає сил ультраправий рух, зрештою, як і в інших країнах Європи, пише для УП Генрі Марш, письменник і нейрохірург. 

Сучасне британське суспільство не можливо зрозуміти, не беручи до уваги його імперське минуле. Протягом останніх років існування імперії її прихильники посилались на "обов'язок білої людини" та стверджували, що завданням імперії є освіта відсталих, поневолених нею народів. Але побудова імперії відбувалась через загарбання силою завдяки перевазі у зброї, і метою її створення було економічне визискування (і работоргівля). До кінця двадцятого сторіччя світова міграція представляла собою розповсюдження європейців по решті світу.

З часом напрям течії змінився, і нинішні міграційні потоки – з колишніх колоній до Європи. Тепер іммігранти складають велику частину населення у всіх європейських країнах, хоч варто не забувати, що з історичного погляду, у своєму минулому ці країни вже були досить етнічно різнорідними. У політичному житті майже всіх європейських держав починають домінувати популістські партії правого спрямування, які виступають проти міграції. Вони стверджують, що через іммігрантів знижуються зарплати, що вони забирають робочі місця та збільшують безробіття, сприяють росту злочинності та виснажують фонди соціальної підтримки. Наукові дослідження довели, що всі ці твердження брехливі, але політики та медіа не звертають на це ані найменшої уваги.

Британська преса, натомість, всю свою увагу присвячує невеликій кількості іммігрантів, які прагнуть нелегально потрапити у Сполучене королівство, з великим ризиком перепливаючи на човнах через Ла-Манш. Це попри те, що більшість іммігрантів потрапляє до країни цілком легально. Хоча британські уряди, один за одним, стверджують, що скоротять імміграцію, реальність полягає в тому, що британська економіка залежить від іммігрантських робочих рук, а трудове законодавство, що в теорії могло б обмежити імміграцію, на повну силу не застосовується. Основною причиною імміграції є брак робочої сили в заможних країнах, він то і притягує потік мігрантів з країн з меншим достатком. Імміграція – це не голодні орди з найбідніших країн світу. Імміграція – річ недешева, і для більшості мігрантів – виважена інвестиція в краще майбутнє.

Отже, якщо імміграція настільки важлива для європейської (і американської) економік, чому вона стала настільки токсичною політичною темою? Партію реформ найбільше підтримують в тих частинах Сполученого королівства, де іммігрантів менше. Там же найбільше підтримували Брекзит, який був насамперед проти імміграції. Звісно, що і расизм, і дискримінація трапляються у Сполученому королівстві, але все свідчить про те, що наступні покоління іммігрантів переважно повністю асимілюються у країні, яка їх прийняла. 

Ми мусимо ретельніше поглянути на глибинні причини підйому цієї популістської, антиіммігрантської хвилі у політиці. І відповідь полягає у тому, що фінансова дерегуляція у більшості західних країн, розпочата прихильниками поглядів "неоконів" – Тетчер та Рейганом, і продовжена їхніми наступниками, призвела до великого збільшення нерівності. Від економічного росту останніх декількох десятирічь користь отримав лише найзаможніший один відсоток всього населення, в той час, коли всі інші в реальних числах лише збідніли. Оцими бідністю та відчуттям скривдженості у робочого класу користаються політики-популісти, і за що помилково винять мігрантів.

Наступні загальні вибори у Сполученому королівстві відбудуться через чотири роки. Ще колишній прем'єр-міністр Гарольд Вілсон казав, що тиждень в політиці – досить тривалий строк. Було б досить передчасно стверджувати, що Партія Реформ з її харизматичним лідером Фараджем формуватиме новий урядовий кабінет. Проте, ще минулого року такої думки навіть не припускалось. Фарадж, треба нагадати, у минулому висловлював захоплення Путіним і звинувачував НАТО у провокації повномасштабної війни в Україні. Звичайна маячня. І саме тому, коли я бачу Юніон Джек, мене охоплюють тривога і неспокій, а не гордість.

Підготувала: Ніна Петрович