Багато палеонтологів вважають, що одні із найбільших нелітаючих вимерлих птахів мали поганий зір і при цьому добре орієнтувалися за допомогою нюхових рецепторів.

Так, нещодавно експерти вивчили останки черепа епіорнісових, які мешкали на Мадагаскарі до середини XVII століття. За розмірами вони порівнянні зі слонами і страусами, повідомляє znaj.ua.

Крім того, за допомогою комп'ютерної томографії вчені змоделювали будову черепа і будову мозку, порівнявши дані з представниками з фауни – птахом ківі, якого фахівці називають родичем епіорнісових. 

За результатами дослідження стало ясно, що у прадавніх гігантів була слабо розвинена частка мозку, що відповідає за візуальну інформацію – зір. До того ж, птиці вели переважно нічний спосіб життя. У той же час у цих гігантів досить добре були розвинені нюхові рецептори – це допомагало їм орієнтуватися в навколишньому середовищі і успішно полювати.

Як стверджують палеонтологи, спосіб життя вимерлих птахів був набагато складнішим, ніж вважалося раніше. З'ясувалося, що епіорнісові були одними з найбільших птахів на нашій планеті.

У висоту ці прадавні птахи могли досягати п'яти метрів, а їх маса становила близько 400 кілограм. Відмінною рисою було те, що вони не вміли літати. Існує версія, що птахи вимерли через людей.