Нещодавно на сайті Прочерк було опубліковано промову голови Черкаської обласної ради Олександра Вельбівця стосовно віри і церкви: "Вельбівець розповів про свою віру" 

Митрополит Черкаський і Чигиринський Іоан прокоментував вище згадану промову:

"Вирішив також прокоментувати прормову вельмишановного пана голови Черкаської обласної ради Олександра Вельбівця. В його словах відразу узнається типова риторика Руського Міра, яку насаджували протягом двох з половиною десятиліть священики УПЦ Московського Патріархату, і продовжують зараз те ж саме, але вже більш приховано. Що стосується права кожному сповідувати свою віру – це законне і невід’ємне право, тому я поважаю вибір не лише пана Олександра, але і будь-якого язичника, вірувати в його богів. Але коли пропонується рецепт  загального покаяння в гріху церковного розколу, результатом якого має бути створення одної помісної церкви, то це знайома маніпуляція людською свідомістю. Мовляв, - верніться у лоно московського патріархату і утворюйте одну помісну церкву.

Тому тезово роз’ясню:

1. 1.УПЦ Київського Патріархату утворилося не шляхом розколу, а шляхом відділення від Московського Патріархату згідно 34-го апостольського правила, тобто повністю канонічно, але без згоди Москви.
2. 2.Якщо б гіпотетично уявити, що вся церква УПЦ КП вернулася в лоно МП, Москва ніколи не надала б своєї згоди на таке відділення. Нагадаю, що більшість помісних церков утворювалися аналогічно – шляхом відділення від Константинополя, і довгий час перебували без визнання з його боку (в тому числі РПЦ).
3. 3.Щодо братства християн – не ті брати, які називають себе християнами, а ті, які виконують волю Бога. Читайте слова Спасителя Ісуса Христа: Матв.12:50 «Бо хто волю Мого Отця, що на небі, чинитиме, той Мені брат, і сестра, і мати!» Отже бойовики, які воюють з українцями, хоч би вони і мали благословення московських попів, не є нам братами, а є ворогами, які підлягають знищенню або вигнанню з нашої землі. Також і самі московські священики, які благословляють їх стріляти в наших воїнів – чию волю чинять? Невже Божу?

Тому, шановний пане Олександре, я також був охрещений в УПЦ Московського Патріархату, тим більше що іншої церкви на той час в Україні і не було. Але ви хрестилися в патріархат, чи в ім’я Христа Ісуса? Заради руского міра чи заради Царства Небесного? Тому будете мати від Бога те, чого шукаєте. А українці у більшості обрали свободу від руского міра і так званого братства із московськими  беззаконниками, серед  яких, нажаль і деякі архиєреї та священики УПЦ МП. І допоки служителі УПЦ (МП) мають єднання з Московським Патріархатом, ніякого об’єднання у нас з ними не може бути. Натомісць іде інше об’єднання в одну помісну Церкву. Українці, бачачи таку позицію московського духовенства, переходять до парафій Київського Патріархату, і таким чином й утворюють одну Помісну Православну Українську Церкву. Для цього потрібно доля здорового глузду і бажання змінити ситуацію. І вона змінюється завдяки тому, що ми перестаємо бути «ватними», а по-біблійному – теплими: Об.3:16 «А що ти ні теплий, і ні гарячий, ані холодний, то виплюну тебе з Своїх уст..». Ось щоб не почути таке з вуст Божих, треба діяти, приймати рішення, брати на себе відповідальність за зміни до кращого, навіть якщо від тебе не залежить змінити оточення, - змінюй себе до кращого. А тоді кількісні зміни приведуть і до якісних змін. Одним словом, бажаю пану Олександру Вельбівцю успіхів у його діяльності на посаді голови Обласної Ради Черкащини а в духовному плані – сприяти утворенню в Україні єдиної Помісної Православної Церкви тим шляхом, який угодний Богові, а не ієрархам і фарисеям."