В ГО “Стоп Нелегал” звернулися громадяни України, з проханням допомогти привернути увагу до проблеми рейдерського захоплення підприємства “Золотоножская меблева фабрика”.
Як розповіли потерпілі, що в 2007 році пані Ірина Варгаж за підтримки мера Золотоноші, Войцеховским Віталієм (колишній член партії регіонів) і начальника райвідділу поліції, рейдерським чином захопили підприємство “Золотоножская меблева фабрика” та вивезли обладнання на суму понад 2 млн. Дол.
Власника статутного фонду підприємства, Титова Анатолія, посадили в слідчий ізолятор де йому погрожували фізичною розправою і вимагали власність підприємства переписати на них. Але нічого не вийшло.
Тоді в 2012 році, як стверджують потерпілі, Ірина Варгаж з поддельнікамі вкрала главу правління підприємства, Курилова Руслан і утримували його 4 роки під замком. А в цей час користуючись його печаткою підписувалися документи про передачу підприємства Ірині.
 
Прадва це чи ні активісти і кореспонденти “Стоп Нелегал” вирішили запитати ці питання у самої Ірини Варгаж на прес-конференції на яку зареєструвалися і в якій Ірина стверджує, що саме Титов А. і Курилова Р. є рейдерами і намагаються відібрати підприємство у неї.
На жаль з’ясувати цього не вдалося, так як кореспондентів “Стоп Нелегал” не пустили на прес-конференцію, звинувативши в провокації і заангажованості. Правда ні хто не розумів і не розуміє в чому провокація, якщо поставлять уточнюючі питання про другу сторону канфлікта. Можливо госпаже Ірині є що приховувати.
 
Так само не зрозуміла реакція інших членів прес-конференції, які безпідставно почали ображати і звинувачувати кореспондентів “Стоп Нелегал”. Виникло питання, можливо вони співучасники і не хочуть чути незручні запитання, що б виглядати потерпілою стороною, або пані Ірина ввела в оману відомі і нам здавалося шановні організації, які борються з корупцією і підтримують легальний бізнес в Україні.
 
Далі викладаємо діалог з Андрієм Семидідько, який є виконуючим директором “Антірейдерській союз підприємців Укріани”:
 
Семидідько: – Ви, як журналіст на прес-конференції можете тільки задавати питання.
Шинкаренко: – Правильно
– Вислухати і підтримуватися. Але висловити своєї думки Ви не можете.
– Правильно. Згоден. Але ми хотіли задати питання!
– Ви можете задати питання в письмовому вигляді або звернутися через правоохоронні органи.
– Ви забороняєте журналістом задавати питання на прес-конференції?
– Ні. Є правила.
– Тобто Ви препятствуете журналісткою діяльності?
– Домовилися, викликайте поліцію. Викликайте поліцію, дайте пояснення, а ми поки проведемо проесс-конференцію.
– Ви ж боріться з рейдерством. Мені дуже дивна Ваша позиція. Ви повинні бути відкриті і прозорі, а ви боїтеся.
– Тут нема чого боятися. Ми з Вами спілкуємося. І це провокація
– Яка провокація? Задати питання це провокація? Може я хочу вислухати Ірину і можливо ми разом скажеш хто рейдер.
– Ні в якому разі.
– Що значить ні в якому разі? Може Ви зайняли позицію рейдерів?
– Ми вивчили ситуацію з 2010 року. Криві схеми, з використанням реєстраторів, кривих нотаріусів. Ви взагалі бачили ці схеми. Ви взагалі хто? Журналіст, юрист або теплоенергетик?
– Я голова правління громадської організації
– Ви взагалі компетентний правову позицію або документи вивчити?
– Так у нас є команда людей, юристи, адвокати.
– А Ви в курсі за якою схемою працювали апоненти?
– Так давайте ми поставимо питання?
– Ні в якому разі. Тому що є своя логіка проведення прес-конференцій.
– Яка логіка? Однобічність?
– Прес-конференція зроблена для людей які хочуть щось сказати
– А для кого Ви її робите? Для преси?
– Так, для преси
– Я преса
– Ви не вся преса. Тим більше зважаючи на Вашому поведінки, Ви явно ангажовані.
– Ну звичайно. І як же Ви це порахували?
– Ну ми бачимо скільки людей тут
– Яке?
– Не встановлені особи. Це теж журналісти? Ну це особи характерні.
– Це Ваше суб’єктивної думку
– Коли під прикриттям журналістів проламував і на ізберательние ділянки, і на прес-центри, ТІТУШКИ або особи з характерною зовнішністю. Так? Те це явно видно по звичках, по мативам поведінки, по наполегливості і нахабства видно чим вони займаються.
– Так ким Ви хочете мене назвати?
– Я Вас назвав?
– Ви ж говорите, що і виглядаю я не так. Хто Ви такий, що б по зовнішності судити людей? Ми з Вами не були знайомі, а Ви стверджуєте, що я заангажований.
– Ви бачите, як себе ведете?
– Як?
– Якщо б Ви зареєструвалися.
– А я зареєструвався І я був в списку і міг спокійно зайти. Чому я не можу зайти, якщо я був в списку?
– Там же теж правило. Без пояснення причин. Зачекайте слідчо-оперативну службу, дайте заяву.
– Ви мені не вказується, що мені робити.
– Я раджу, як юрист, я ж розумію, що у Вас навіть освіти немає.
 
Ось короткий діалог з Андрієм Семидідько. Скажіть, то хто правокатор? І як дії або спілкування кореспондента та голови “Стоп нелегал”, Шинкаренко Дениса, можно розцінювати правокаційною?
 
В якій державі ми хочемо жити? В правовій? В демократичній? То якщо порушуються права на свободу слова, то про що можно говорити?
 
Шинкаренко Денис викликав наряд поліції за номером 102 і написав заяву зі скаргою на співробітників “Інтерфакс Україна”, які не пропускали на прес-конференцію кореспондентів інформаційного агентства “Стоп Нелегал ТВ”, тим самим порушили ст. 171 (Перешкоджання законній професійній діяльності журналістів)

​