Якщо співставити повідомлення про допомогу Силам оборони з хронологією державних претензій до групи людей, котрих звикли асоціювати з групою «Приват», виникає незручне сусідство. Організатори постачання, виробники дронів і учасники оборонних зборів опинилися поруч з фігурантами кримінальних справ, санкцій та майнових конфліктів. Деякі прізвища збігаються. Звідси постає початкове питання: чому ті люди, які допомагали державі вистояти, самі втрачають у ній опору?

Невдячністю чи то байдужістю влади можна пояснити лише частину картини. Під час війни державі знадобилися підприємницькі здібності цієї спільноти, але питання до способів накопичення капіталу та використання впливу у неї  лишилися. Потрібно розібратися в цих суперечностях, щоб зрозуміти, як можна вирішити всі ці колізії у правовому полі, не повертаючись до старих, добре забутих часів волюнтариських рішень.

На початку повномасштабного вторгнення це питання здавалося другорядним. Конче були потрібні люди, котрі здатні швидко знаходити техніку, гроші та постачальників. Геннадій Корбан у Дніпрі організовував роботу, пов'язану з оборонними рубежами, закупівлями та забезпеченням військових частин. Борис Філатов залучав можливості свого міста. Менш публічно діяв Михайло Кошляк: у звіті за 2022 рік він описував свою особисту допомогу, зокрема придбання та ремонт автомобілів, постачання рацій, планшетів, тактичних навушників та медикаментів. Таким чином знайомства та управлінський досвід формували оборонну спроможність.

З часом екстрена мобілізація ресурсів набула регулярних форм. Лише рішенням сесії 23 жовтня 2024 року Дніпро виділило 62,682 млн грн для 11 бойових бригад. Це гроші міста, а участь у визначенні пріоритетів та організації фінансування - це внесок влади міста. Власне, сила такого середовища й полягала і можливості поєднувати особисту ініціативу, бізнесові ресурси та муніципальні механізми. Та існує спокуса оголосити увесь спільний результат заслугою кількох впливових людей.

До речі, навіть серед них не було єдності. У квітні 2022 року Філатов оцінював допомогу Коломойського, саме дніпровському штабу, як «нуль» і «зеро». Це оцінка конкретного моменту і місця, але вона руйнує уявлення про єдиний Приват із загальним бюджетом заслуг. Колишні партнерства вже не означали спільні дії. А в липні Корбана не пустили до України, вилучивши у нього паспорт і повідомивши про припинення громадянства. Організатор оборонної допомоги втратив право повернутися в місто, для якого він працював.

Саме такі випадки роблять переконливим аргумент про «невдячність» держави. Допомога не дає юридичного імунітету, але влада зобов'язана пояснювати причини своїх рішень і забезпечувати можливість їх оскарження. Інакше держава надсилає сигнал: ваша ініціатива потрібна, та ваше становище залишається непевним. Проте говорити лише про історію Корбана замало: у всьому  приватівському колі можна знайти інші показові приклади.

Найкращим з них є банківська «школа». Її вихідці Олег Гороховський, Михайло Рогальский та Дмитро Дубілет стали співзасновниками monobank, чиї інструменти зробили оборонні збори масовими. Спільна «Операція «Єдність» monobank, UNITED24 та «Повертайся живим» зібрала 235 млн грн. 53 військовим підрозділам передано 10 310 FPV-дронів. Гроші внесли громадяни та підприємці, а організатори забезпечили збір, закупівлю та передачу цих коштів. Тут спадщина Привату працювала через технології та довіру користувачів - ресурси, які можуть існувати незалежно від колишнього покровителя.

Володимир Яценко застосував свій підприємницький досвід для виробництва безпілотників: в кінці 2022 року він розповідав про «Довбуш» та безкоштовну передачу цих апаратів військовим. У той же час його проєкт розвивався на тлі вже розпочатого слідства. У вересні 2023 року справа про можливу розтрату понад 8,4 млрд грн ПриватБанку за участю Яценка, колишнього голови правління Олександра Дубілета та його заступниці Людмили Шмальченко була передана до суду. В серпні 2025 року ВАКС призначив розгляд по суті.

Ця ситуація виходить за межі протистояння благодійників і «невдячної» влади. Здатність створити корисний продукт не зникає через слідство. Водночас винайдення нового продукту для армії не скасовує відповідальності за попередні рішення. Допомога Силам оборони й обґрунтованість звинувачень тим, хто надав цю допомогу, повинні розглядатися та оцінюватися окремо: ні автоматичний взаємозалік, ані колективна підозра тут не працюють.

Подібна суперечність торкається і промислового бізнесу. Його ресурси та організація дозволяють підтримувати військових, але джерела доходу та структура власності залишаються предметом запитань. Анатолій Мартинов, президент RETAL, представляє цю частину приватівського середовища. «Ретал Україна» долучилася до «Народного Байрактара», а «Оптімусагро Трейд» та «Щедро» - до «Операції «Єдність» та допомоги 95-й та 47-й бригадам. Зокрема у лютому 2025 року «Оптімусагро Трейд» були одним з партнерів передачі 100 FPV-дронів «Маґурі».

Поряд з цими повідомленнями існує й інша інформація. У листопаді 2024 року ZN.ua написало, що російське АТ «Петрус» сплатило за 2023 рік близько 1,5 млрд рублів податків в бюджет країни-агресора і пов'язувала це підприємство з Боголюбовим, RETAL та Мартиновим через корпоративну структуру та спільних посадових осіб. Установлені зв'язки не означають остаточного володіння, та викликають питання щодо контролю та отримувачів доходів. Якщо контроль зберігається, то податки підтримують бюджет агресора. Якщо він втрачений, то це повинні підтвердити документи. Звіти про передачу українським військовим дронів цього питання не закривають.

Насправді війна загострила питання, яке традиційно вирішувалось в Україні олігархічною системою за допомогою домовленостей: де закінчуються приватні інтереси і починаються зобов’язання перед державою? У листопаді 2022 року влада провела примусове відчуження приватних пакетів акцій "Укрнафти" та "Укртатнафти" посилаючись на військову необхідність. Група «Приват» втратила контроль над ключовими підприємствами. Для її учасників це було втратою майна та важелів впливу, а для держави - можливість контролювати стратегічно важливі ресурси.

Одночасно розслідування зачіпали конкретні операції енергетичного бізнесу. У вересні 2024 року  до суду надійшла справа Михайла Кіпермана щодо ймовірного заволодіння електроенергією «Укренерго» на 716 мільйонів гривень. Колишній топменеджер "Укртатнафти" Руслан Ляпка також став фігурантом кількох проваджень:  у травні 2023 року ЗМІ повідомляли про чергову підозру в заволодінні нафтою. Ці справи показують, що претензії до групи не вичерпуються боротьбою за політичну лояльність.

Втрата контролю над державними ресурсами також спричинила перевірку бізнесових компетенцій. У січні 2025 року Сергій Куюн описав проблеми приватівської мережі АЗС із пальним, розрахунками та утриманням клієнтів. Експерт пов'язав занепад із залежністю від ресурсів "Укрнафти" та "Укртатнафти". Можливо, частина колишньої могутності спиралася на неконкурентні переваги. Отже будь-яку втрачену позицію було б занадто зручно пояснити лише переслідуванням, а не жорсткими умовами ринку.

Найбільше звузився простір для колишніх форвардів групи. Коломойського взяли під варту у вересні 2023 року, Боголюбову повідомили про підозру у справі про виїзд за чужим паспортом в липні 2024. У лютому 2025 року проти них обох запровадили санкції. А 30 липня Високий суд Англії та Уельсу встановив їх відповідальність у цивільній справі ПриватБанку щодо виведення коштів шахрайським шляхом. Британський процес спирався на власну доказову базу. Домовленість із українською владою більше не могла б розв’язати весь комплекс їхніх проблем.

Отже майбутнє групи Приват буде визначатися розділенням того, що раніше забезпечувало спільний вплив: власності, політичних зв'язків і професійних компетенцій. Для колишніх власників банку вирішальним питанням стають захист активів і врегулювання зобов'язань. Для самостійних команд - здатність зберегти продукт, покупця та довіру. Промислові підприємства потребують прозорості власності та доступ до капіталу. Виробники дронів - якості та стабільного виробництва. Місцевим надавачам допомоги потрібні підтримка громад і простір для самостійності. Спільна біографія дедалі менше визначатиме результат.

У цьому й відповідь на початкове питання. Люди з приватівського середовища можуть бути потрібними державі, а їхні колишні привілеї можуть втрачати силу. Проблема виникає, коли влада під виглядом усунення привілеїв руйнує корисні можливості або встановлює винятки для нових фаворитів. Це дуже послаблює спроможності тих, хто надавав і має змогу надавати вагому допомогу Силам оброни України. Натомість підприємці чекають від влади суто правових рішень. Повернуті кошти в рамках закону, гарантія прозорої конкуренції серед підприємств та рівність правил засвідчать реальні зміни в економічному секторі країни та розбудову сильного спроможного приватного бізнесу. Заміна власників впливу збереже стару систему.

"Життя - це супермаркет, бери що хочеш, але каса - попереду", - говорив Коломойський "Дзеркалу Тижня" ще у 2005 році. Тепер біля цієї каси доводиться розрізняти особисті внески й особисті борги. Допомога фронту не сплачує жодних рахунків, виставлених у минулому. Але й держава не має права дописувати суми від руки.

Тетяна Андрійко