Поділля у XVIII столітті було частиною Речі Посполитої, але цей період став також часом занепаду польської держави. У 1772, 1793 і 1795 роках відбувалися поділи Речі Посполитої, внаслідок яких Поділля відійшло до Російської імперії. 

Саме в цей неспокійний час, у 1788 році, Ян Онуфрій Орловський, коронний надвірний ловчий і фаворит останнього польського короля Станіслава Августа Понятовського, вирішив збудувати свою резиденцію в Маліївцях – невеликому селі на скелястому березі річки Ушка, притоки Ушиці. 

Орловський був впливовою постаттю: він брав участь у політичному житті Речі Посполитої, зокрема в Сеймі, де розглядав майнові справи магнатів, і навіть допомагав організовувати зустрічі короля з імператрицею Катериною II.

Вибір Маліївців для резиденції був не випадковий – мальовнича природа, глибокі яри та родючі землі Поділля створювали ідеальні умови для створення маєтку, який би вражав сучасників, чого, власне, і домагався Орловський.

Тож палац у Маліївцях звели у 1788 році, про що свідчать цифри на фронтоні північного фасаду. Ініціатором будівництва був сам Ян Онуфрій Орловський, який придбав ці землі у Юзефа Свірського ще в 1758 році.

Проєкт приписують відомому архітекторові Доменіко Мерліні, який працював при королівському дворі у Варшаві й був автором багатьох знакових споруд того часу. Деякі джерела згадують також Якова Кубицького, учня Мерліні, як можливого співтворця. Парк навколо палацу, що має форму кленового листка, ймовірно, заклав Діонісій Міклер – відомий паркобудівничий, який працював для Орловських і в інших маєтках, зокрема в Северинівці. 

Відомо, що Орловські жили в Маліївцях протягом чотирьох поколінь, аж до 1917 року. Після Яна Онуфрія маєтком володіли його нащадки, зокрема Ксаверій Францішек Орловський, який напередодні революції 1917 року встиг вивезти до Франції найцінніші речі – бібліотеку з понад 10 тисячами томів, колекцію картин (зокрема роботи Рафаеля та Яна Матейка), а також нумізматичну колекцію, зібрану ще графом Ігнацієм Красицьким.

Палац Орловських – це яскравий приклад раннього класицизму з елементами стилю Людовика XVI. Збудований із місцевого пісковику, який із часом потемнів, палац має прямокутну форму. 

З парадного боку він двоповерховий, а з паркового, через розташування на косогорі, – триповерховий. Фасади прикрашені чотириколонними портиками тосканського ордера, а центральний портик доповнений пілястрами з напівфігурами атлантів, які тримають балкон другого поверху. Між ризалітами паркового фасаду є відкрита галерея з квадратними стовпами, що підтримують балкони з різьбленими консолями.

Інтер’єри палацу вражали розкішшю: мармурове оздоблення стін, ліпнина на стелях із зображенням музичних інструментів і рослинних орнаментів, анфіландне планування. У Бальній залі зберігся балкон для оркестру, а в будуарі пані – стіна з рожевого мармуру. Палац також мав каплицю, оранжерею з зимовим садом і бібліотеку, яка містила листування польських королів із римськими папами. 

Парк навколо палацу – це окремий шедевр. Його прикрашають два ставки, фонтан "Левова паща", 18-метровий штучний водоспад із двоповерховим гротом і скельний монастир, який має давню історію, що сягає XI століття. На території також є скульптура Святого Онуфрія, покровителя Яна Орловського, яку в 1990-х повернули з кладовища, куди її закинули за радянських часів. 

Чим особливий для Поділля

Палац Орловських вважається однією з наймальовничіших резиденцій Поділля, регіону, відомого своєю багатою історією та природною красою. На відміну від багатьох інших маєтків, які зазнали руйнувань у XX столітті, палац у Маліївцях зберіг свою автентичність. Його архітектура відображає європейські тренди XVIII-ХІХ століть, адаптовані до місцевих умов, а парк із водоспадом і гротом створює унікальну атмосферу, яку часто порівнюють із французькими резиденціями. 

Для Поділля палац особливий ще й тим, що він став осередком культурного життя регіону. Орловські зібрали тут величезну колекцію цінностей – від картин до нумізматичних раритетів, що робило маєток важливим культурним центром. Навіть після націоналізації в 1917 році палац уникнув повного знищення завдяки зусиллям місцевих жителів, зокрема лікаря Селецького, який переконав радянську владу не розбирати будівлю.

Станом на 2025 рік палац Орловських у Маліївцях перебуває в відносно доброму стані, хоча потребує реставрації.

Після революції 1917 року тут розміщувався дитячий протитуберкульозний санаторій "Світанок", який діяв до останнього часу. Закриття санаторію поставило палац під загрозу занепаду, але в 2021 році завдяки зусиллям місцевої громади його перетворили на Маліївецький обласний історико-культурний музей. 

Сьогодні палац відкритий для відвідувачів. Збереглися мармурове оздоблення, ліпнина, первісний паркет під пізнішими шарами фарби, а також анфіландне планування. Проте будівля потребує ремонту: подекуди обсипається штукатурка, дах потребує ремонту, а парк, хоч і зберіг свою красу, потребує догляду. 

У 2024 році волонтери, зокрема дослідник з Одеси Дмитро Сікорський, почали роботи з відновлення, зокрема відтворюючи історичні деталі інтер’єру, як-от вишивку, що належала Розалії Орловській. 

Тож палац Орловських залишається живим символом Поділля – регіону, де історія, культура і природа зливаються в одне ціле. Безперечно, палац у Маліївцях – одне з тих місць, яке обов’язково варто відвідати, якщо ви завітали на Хмельниччину.

Підготувала: Ніна Петрович