Фото: PrtSc-video

Тема ядерних об’єктів та циклотронів в Україні на тлі війни викликає чимало питань і емоцій. Чи безпечно інвестувати мільярди гривень у такі проекти, коли країна бореться за своє існування? Чи справді це найкращий час, коли лікарні ледве справляються з потоками поранених? Але найгірше те, що величезні кошти, виділені на закупівлю обладнання, роками стоять невикористаними. Розмови про те, як тендери перетворюються на корупційні змови, де купується обладнання, яке не працює, лякають навіть найбільш оптимістичних громадян.

Циклотрони — це високотехнологічне обладнання, яке мало б лікувати онкохворих, проте замість допомоги вони стають символами бюрократії, корупції та безвідповідальності. Держава виділяє мільярди на закупівлю цих приладів, але, як часто буває, чиновники забувають про ключові аспекти — безпеку, інфраструктуру і підготовку персоналу. Виникають питання: чи зможе країна, охоплена війною, забезпечити безпеку таких об’єктів? Чи захищені вони від обстрілів і відключень електроенергії? І що станеться, якщо через людську недбалість або ж атаку ворога ці установки стануть джерелом радіаційної загрози?

Емоційний шок додають історії про те, як на тлі війни проводяться тендери, де переможці — заздалегідь відомі корупціонери, а обладнання залишається неробочим або непідключеним. Про одного з них Миколу Кузьму розповідає в своєму розслідуванні ведучий проєкту “Антимафія” Олег Дайнека.