Фото: Ганна Лихач

На 102 році життя відійшла у засвіти повстанка УПА Ганна Лихач, яку не зламали московські кайдани.

Про це інформують на сторінці Волинської єпархії ПЦУ у "Фейсбук", повідомляє konkurent.ua.

"Чин похорону парафіянки, яка цілком може бути символом української нескореності, відправив у луцькому кафедральному соборі Святої Трійці протоієрей Віталій Собко, голова інформаційно-видавничого центру єпархії. Завершилося її земне життя 12 травня. Незадовго до цього, під час Великого посту, сестра Ганна востаннє посповідалась і прийняла святе Причастя", – йдеться у дописі.

Народилася Ганна Кіндратівна (дівоче прізвище Іванюк) 15 жовтня 1922 р. в с. Копче (тепер Новокотів Луцького р-ну) в побожній родині. У часи Другої світової війни стала на захист рідної землі – рятувала поранених воїнів УПА. У жовтні 1944-го дівчину заарештували і доставили до луцької в’язниці. Вижила з Божою поміччю, попри нелюдські умови.

У липні 1945-го була засуджена й репресована. Тоді ж репресували і всю родину Іванюків. Ганна відбувала покарання у Воркуті й Норильську, а її батьки – у Казахстані й Сибіру. У 1953 р. дівчина стала учасницею Норильського повстання. У січні 1954-го отримала звільнення і того ж року вийшла заміж. Проте після терміну ув’язнення і заслання не всім можна було повертатися додому, особливо в західну Україну. Тому до Луцька родина потрапила аж у серпні 1969 р.

Після приїзду відразу занурилась у церковне життя: стала ревною парафіянкою Свято-Троїцького кафедрального собору. А коли у вересні 1990 р. в місті освятили перший храм УАПЦ – Воздвиження хреста Господнього, – почала відвідувати його, співала в хорі. Відколи утворився Київський патріархат, стала активною вірянкою і захисницею кафедрального собору. Мала постійне місце у цьому храмі. З того часу, поки здоров’я дозволяло, Ганна Кіндратівна відвідувала Богослужіння, не пропускаючи жодного, бо так навчена змалку. Була членом ГО "Волинська ветеранська спілка політв’язнів і репресованих".

Підготував: Сергій Дага