У Музеї Анни Франк в Амстердамі покажуть щоденники 14 дітей, які записували події свого життя з початку широкомасштабного вторгнення Росії. Про це повідомила Христина Храновська, ініціаторка проєкту "Щоденники війни: Непочуті голоси українських дітей".

"Символічне місто, менш як за 100 км від Гааги — місця, яке стає хабом справедливості для всіх, хто постраждав від агресії та інших міжнародних злочинів. Злочинів, які замовчують та які ігнорують. Злочинів, які скоєні й проти українських дітей", — написала в себе в Instagram Христина.

Вона останні 15 років працює у дитячому бізнесі, а також сама є мамою чотирьох дітей, тому для Храновської важливо частіше говорити про проблеми дітей під час війни, повідомляє "Суспільне".

Виставка офіційно відкриється в мерії Амстердама 17 серпня о 12:30. Вона триватиме в Музеї Анни Франк до 24 вересня. Окрім власне експозиції, організатори запланували на 16–17 вересня воркшоп для дітей-мігрантів, які зараз вимушено перебувають у Нідерландах через війну в Україні. За словами Храновської, її команда хоче дати цим дітям можливість знайти нових друзів, підтримати та показати, що вони не одні та що за їхнє слово борються.

Над проєктом "Щоденників" понад 9 місяців працювала агенція з розвитку культури Port.agency. Це 14 історій дітей 9–17 років з усієї країни, що пережили окупацію, втрати близьких, але продовжують мріяти. Засновниця та кураторка Port.agency Катя Тейлор каже: "Половина з них втратили саме тата. Іноді щоденник — це єдине, що сім’я вивезла з окупації. Буває ще згорілий телефон батька, дитяча іграшка".

Виставка складатиметься з візуального щоденника війни очима дітей та буде представлена у формі аудіо- та відеоінтерв’ю. Окремий блок буде присвячено особистим речам дітей. Крім записів, будуть і дитячі малюнки, бо багато з них малювали, а не писали.

10-річний Єгор ховався в укритті в Маріуполі разом із сім'єю. Коли вибрався, вирішив стати кухарем. Хлопчик написав у щоденнику: "Я був дуже голодний, поки сидів у підвалі, тому тепер я хочу стати кухарем, щоб нагодувати всіх людей навколо мене і по всій Україні, щоб ніхто більше не був голодним".

"Я не хочу жити. Навіщо таке життя без тата? Та я ще незграбна дитина, яка сама нічого не може зробити, та, напевно, це моє покарання, напевно за те, що я не змовчала, а подзвонила татові, не перетерпіла. Якби я не зателефонувала татові, то все було б добре, всі були живі", — пише 13-річна Аріна Первуніна. Її тато загинув, коли намагався вивезти доньку з її братом та двоюрідними братом і сестрою з Херсонської області до Миколаєва.

Нотатки в липні зачитував голова українського МЗС Дмитро Кулеба з трибуни Генасамблеї ООН.