Фото facebook.com/AndriyivskaTserkva/

Українська православна церква московського патріархату заявила про повну незалежність від москви, зокрема через внесення кардинальних змін до власного Статуту, пише Lenta.ua.

Зазначена подія набула широкого, навіть дуже широкого розголосу, при чому не тільки в церковних, а й у світських колах.

Проукраїнське крило священиків УПЦ, які останнім часом відкрито бунтували проти проросійськи налаштованого керівництва відверто радіють змінам, що відбулися та вважають їх початком довгого й непростого шляху до оновлення та оздоровлення.

Проросійські ж представники кліру УПЦ МП обурені розірванням контактів з "матінкою московською церквою" настільки, що деякі з них влаштували скандал прямо на Соборі, звинувативши Митрополита Онуфрія  ні багато ні мало – в "творенні розколу".

При тому й ті, і інші продовжують недоброзичливо дивитися у бік ПЦУ, а Константинополь вважають ворогом номер один. Формально – пропонують діалог, але роблять це, як в старому анекдоті: "Ізя, ви – не єврей? Ой, я дуже вибачаюсь". Тобто в такій формі, що реально цей діалог відбутися не може, а про практичне об’єднання українського православ’я наразі не йдеться.

В ПЦУ діалог запропонували давно і щиро. Хоча розуміють, що наразі він можливий лише на низовому рівні – з громадами УПЦ МП, які масово покидають її лоно, поєднуючись з ПЦУ в "індивідуальному порядку".

Плюс звичайно, у верхівці ПЦУ є й ті, хто не дуже радіє перспективам – нехай і віддаленим – кооперації з "браттями по вірі", адже старі чвари даються взнаки. Справедливо відзначають: кооперація неможлива без щирого каяття, без "роботи над помилками". Просто поміняти Статут – недостатньо. Адже правда в тому, що деякі українські очільники УПЦ МП багато  років долучалися до культивування "русского міру", який став головним ідеологічним фундаментом "рашистської" навали.

Але не дивлячись на всі нюанси процес триває у правильному руслі…

Крыжак Дмитрий