Канадський історик Мирослав Іванек заявив про суттєві методологічні відмінності між українськими та польськими дослідженнями Волинської трагедії, розкритикувавши підходи, які використовують частина польських науковців.

У своїй статті, яку оприлюднила онлайн-газета "ПолітАрена", він проаналізував результати проєкту Українського католицького університету «Українські жертви українсько-польського протистояння», у межах якого вже видано чотири томи мартирологів українських жертв подій 1939–1947 років.

За словами Іванека, українські дослідники відмовилися від підрахунку приблизної кількості загиблих і зосередилися на встановленні конкретних осіб. Кожна жертва документується за іменем, місцем проживання, датою народження та обставинами загибелі. Дані перевіряються за допомогою архівних документів, метричних книг, спогадів, інтерв’ю та польових досліджень.

Історик наголошує, що такий підхід дозволяє отримати максимально достовірні результати та уникнути політичних маніпуляцій. Водночас усі статистичні висновки обмежуються лише підтвердженими фактами, тому дослідники використовують формулювання «щонайменше» або «не менше ніж».

Натомість польську історіографію Волинської трагедії Іванек характеризує як таку, що значною мірою спирається на оціночні та гіпотетичні розрахунки. На його думку, частина досліджень використовує неперевірені свідчення, приблизні оцінки та математичні коефіцієнти для визначення кількості жертв.

Також він критикує відсутність чітких територіальних і часових меж у низці польських праць, а також зосередження уваги переважно на польських жертвах і українських націоналістах як єдиній категорії винуватців.

Іванек вважає, що результати українського проєкту є більш об’єктивними, оскільки враховують усіх встановлених жертв і виконавців злочинів незалежно від їхньої національності чи політичної приналежності.

На думку історика, головною причиною розбіжностей між українськими та польськими дослідженнями є не наукові, а політичні чинники. Він також зазначив, що український проєкт, над яким працює невелика група дослідників, досяг результатів, яких, за його словами, досі не змогли забезпечити масштабні наукові структури Польщі.

Підготувала: Ніна Петрович