Виставка «Церковний рашизм» просто неба на локації, де постійно присутня велика кількість студентів та просто киян — дуже вдала ідея, особливо, коли йдеться про розвінчання російської пропаганди у час війни.

Подія аргументовано і зрозуміло доводить на конкретних фактах, ілюструє світлинами те горе, яке разом з російською армією принесла в Україну її пропагандистська правиця — рпц.

 

 

Голова Українського інституту національної пам’яті Олександр Алфьоров на відкритті зазначив, що РПЦ відтворили за моделлю імперської церкви, яка у свій час контролювалася комуністичною партією та совєцькими спецслужбами: КГБ і НКВС.

Він підкреслив: «Російська православна церква не є канонічною, тому що була створена Сталіним у 1943 році. Спершу радянська влада фактично заборонила росіянам церкву, а потім дозволила її саме тоді, коли німецька окупаційна адміністрація на території України відновила православну церкву. Вони побачили в цьому ще один інструмент для формування спільного впливу на народи».

Як зазначив під час відкриття заступник голови Українського інституту національної пам’яті Володимир Тиліщак — сучасна російська церква давно вийшла за межі релігійної сфери й стала джерелом ксенофобії, нетерпимості та ідеології «вищості», що зберігається й донині.

Експозиція показує, як під час війни російська церква стала на бік агресора, поширюючи пропаганду, виправдовуючи насильство та сприяючи діяльності ворожих спецслужб. Деякі священники переховували окупантів і їхню зброю, а проповіді перетворилися на заклики до ненависті та мілітаризації.

Навіть сама назва «Церковний рашизм» дає відразу дві ключові підказки для осмислення: сам термін «рашизм» і те, чому він має церковний вимір.

Тетяна Шептицька, заступниця директора з наукової роботи Національного історико-меморіального заповідника «Биківнянські могили», зазначила, що виставка спонукає до глибоких роздумів — зрозуміти причини та наслідки історичних подій, які впливають на сьогодення.

«Рашизм, який продукує країна-агресор — це не лише ідеологія чи спосіб мислення, який вони намагаються нав’язати сусіднім державам. Це конкретні моделі поведінки й практики, що застосовуються на окупованих територіях, порушують права людини й несуть смерть та тортури як цивільним, так і військовим. Ці практики не виникли раптово, рашизм має свої джерела і коріння у комуністичному та імперському минулому. І одним із таких джерел стала російська церква», — підкреслила Тетяна Шептицька.

«Це злочин використання святого заради злочинної мети. Церква, яка мала б дотримуватися вчення й істинного слова Божого, дозволила використовувати його як інструмент. Ця виставка показує найгірші прояви такого використання, що тягнеться ще з царських часів», — поділився В’ячеслав Горшков, начальник відділу у справах релігій Державної служби України з етнополітики та свободи совісті.

Він зауважив, що на виставці йдеться про злочин, якому не вчора і не сьогодні з’явилося коріння, йому вже кілька століть.