"Ми бачили, як Київ став українським, як наповнився центр українською мовою. А тепер — з незрозумілих причин знову побільшало російської мови", — говорить Андрій Парубій.

Політик ділиться не лише роздумами про теперішнє, а й про початки мовної боротьби — ще з 1980-х. "Вже фактично з 16–17 років я брав участь у вуличній політиці. І цей визвольний рух базувався на тих людях, які захищали українську мову, які були її носіями".

Тоді, у зросійщеній Україні, українська мова виживала всупереч системі: "Я дуже пригадую, коли в мене народилась донечка, я раптом збагнув, що нема мультфільмів українською. Я питав друзів за кордоном: як так може бути, що в Польщі чи Німеччині дитина має канал рідною мовою, а в нас — ні? Яку кнопку на пульті натиснути, щоб моя донька могла дивитися мультфільм на рідній материнській мові?"

У цьому контексті він звертає увагу на небезпеку "повзучого повернення" російської мови зараз — навіть після повномасштабної війни: "Ми бачимо, як багато дітей говорить російською. Ми всі запитуємо: ну як? І що ви бачите? Що буде тут — Росія? І чому вони російською? Та вчіть вже англійську".

Підготувала: Ніна Петрович