Коли у 2015 році Олена (ім’я змінене) втратила чоловіка на війні, їй було лише 32. Після його загибелі вона залишилася з маленькою донькою, без власного житла та підтримки. Щоранку Олена відводила дитину в садочок, працювала у медичній лабораторії, а після зміни бігала по інстанціях, збираючи документи, щоб підтвердити загибель чоловіка. Лише через рік вона змогла отримати виплати, на які придбала невелику однокімнатну квартиру.

Вона навчилася робити все сама: ремонтувати, утримувати дім, водити автомобіль, який залишився від чоловіка. Життя поступово ставало стабільним. Донька підростала, кар’єра розвивалася, і в серце обережно повертався спокій.

Але у 2022 році, з початком повномасштабного вторгнення, історія повторилася. Її другий чоловік пішов служити – тепер у підрозділ мінерів. Для Олени знову почалася війна не лише зовні, а й всередині: телефонні дзвінки з невідомих номерів стали викликати панічний страх, ночі перетворилися на безсонні, з’явилися тривожні напади і помилки на роботі. У її професії кожен аналіз може стати вирішальним для життя пацієнта, тож будь-яка похибка була неприйнятною.

Жінки, які працюють у медицині, відчувають на собі подвійний тиск війни. Вони рятують життя пацієнтів у лікарнях, лабораторіях та на «швидких» — часто в умовах обстрілів, евакуацій чи перебоїв зі світлом і зв’язком. Після зміни вони повертаються додому, де продовжують бути опорою для своїх сімей, піклуватися про дітей чи літніх батьків, підтримувати тих, хто також постраждав від війни. Їхня робота поєднує в собі високий професійний ризик і величезне емоційне навантаження, а відповідальність за життя людей залишається з ними і в робочий, і в особистий час.

Саме в цей критичний момент Олена потрапила на індивідуальну консультацію в межах проєкту ZDOROVI та Americares «Лікар.Перезавантаження» – програми психологічної підтримки медичних працівників. Психологиня пояснила їй фізіологію тривоги, допомогла розпізнати перші сигнали панічних атак та навчила інструментів, щоб зупиняти їх на початковому етапі: від дихальних вправ до технік усвідомленості.

Поступово Олена відновила здатність зосереджуватися навіть у моменти сильного стресу, що допомогло уникати критичних помилок. «Я зрозуміла, що можу впливати на свій стан, навіть коли світ навколо неконтрольований», – сказала вона після сесій.

Її історія – лише одна з багатьох. За час реалізації проєкту було проведено 100 групових психологічних тренінгів у медзакладах Сумщини, Чернігівщини та Житомирщини, охопивши понад 600 медиків, а також 80 індивідуальних консультацій. Учасники навчалися технік стрес-менеджменту, відновлення після чергувань та методів запобігання професійному вигоранню.

Наталія Тулінова, засновниця та CEO ZDOROVI, наголошує:

«Коли ми говоримо про психічне здоров’я лікарів, ми говоримо не лише про добробут конкретної людини. Йдеться про безпеку пацієнтів, стійкість медичної системи і, зрештою, про національну безпеку. Психоемоційне виснаження – невидимий фактор, який прямо впливає на якість медичної допомоги. “Лікар.Перезавантаження” – це інструмент кризового менеджменту для всієї медичної галузі у воєнний час».

Проєкт доводить: навіть у реаліях війни можна створити простір, де медики не просто виживають, а залишаються сильними і професійними – для себе, для своєї родини, для своїх пацієнтів і для країни.

Сьогодні, коли війна триває, медичні працівники – це наш другий фронт. І кожен день, коли вони виходять на роботу, вони рятують не лише життя, а й надію. Якщо ми не подбаємо про тих, хто тримає цей фронт, завтра може не бути кому подбати про нас. «Лікар.Перезавантаження» – це не просто про психологічну підтримку. Це про майбутнє, яке ми ще можемо зберегти.