Я, здається, єдиний, хто робив за останнє десятиліття (спільно з інститутом професора Бураковського) комплексне дослідження української корупції. Тож мені найпростіше оцінити щирість міністра фінансів, коли він говорить про “найнижчу корупцію”.

У нас шалений регрес у порівнянні з постмайданною владою в питаннях транспарентності влади (де ми вже були у 2018 серед світових лідерів). І шалений регрес в економічних результатах роботи держпідприємств (найяскравіше підтвердження крадійства влади). І неприхований регрес у певних інших ключових галузях, де Порошенку-Яценюку-Гройсману вдалося практично викорінити корупцію — наприклад, повернення ПДВ). І небачені досі зловживання в оборонці (мільярд баксів на зброю, заплачений півтора року тому авансом, за який не постачили навіть іржавого цвяха, памʼятаєте?)

Я тут можу багато що перераховувати, але факт залишається фактом — міністр фінансів відверто й ганебно бреше. Що, мабуть, є найпершою й найважливішою умовою приналежності до зеленої команди.

П.С. Єдина зміна на краще: НАБУ Кривоноса працює ефективніше за НАБУ Ситника. Але, враховуючи традиційне шефство над органом американців, це навряд чи можна зарахувати до активів влади. Можливо, й навпаки: свідчить, що красти в умовах моновлади стали більше, тупіше й нахабніше.

Підготувала: Ніна Петрович